Література епохи відродження

Італійське Відродження

Колискою європейського Відродження, безперечно, є Італія. Саме в цій країні утворилися сприятливі соціально-економічні умови для виникнення руху Ренесансу. Він починається у XIV ст., охоплюючи два з половиною століття, проходить у своєму розвитку три етапи, які пов’язані з різними періодами італійського соціально-політичного життя XIV-XVI ст. Роль Італії у формуванні європейського гуманізму надзвичайно велика, Італія, окрім ідейних стимулів, надихнула письменників інших європейських літератур на створення значної кількості сюжетів та образів.

Перший етап італійського Відродження припадає на XIV століття. Цей час відзначається пануванням міських комун, переходом італійських міст-держав від республіканського ладу до монархічного, звернення освічених людей до перлин античного мистецтва. У XV столітті загальне спрямування і зміст літератури гуманістів змінюється внаслідок змін у соціально-політичній структурі італійських міст: вільні комуни змінюються на принципати. Гуманісти XV століття, втрачаючи зв’язок з народним рухом, зосереджуються на штучному відтворенні античних ідей та образів.

Основна ідея ренесансного гуманізму — ідея цінності людської особистості. Період злету гуманізму пов’язаний з розвитком літератури на латинській мові, антична традиція витісняє національну, яка починає відроджуватись лише в кінці XV ст.

На третьому етапі італійського Відродження (XVI століття) проявився економічний та політичний занепад Італії. За цих обставин в країні відбувається криза гуманістичної культури. Починаючи з другої половини XV століття характер гуманістичної літератури змінюється: на перший план починає висуватися література італійською мовою. Провідне місце в цьому процесі належить Флоренції. Передумовою розвитку гуманістичних процесів стає своєрідний політичний лад, який був установлений правителями Флоренції, банкірами Медичі. Козімо Медичі, який правив Флоренцією майже три десятиліття, сприяв розвиткові мистецтва, літератури та культури. Його діяльність продовжив син, а згодом онук Лоренцо Медичі (1448-1492 рр.). При дворі Лоренцо зібрав видатних митців. Серед них такі як: Мікеланджело, Донателло, Леонардо да Вінчі, Піко делла Мірандолла, Ботічеллі.

У 1459 році у Флоренції була заснована Платонівська Академія, її розквіт прийшовся на період 1470-1480 рр. Платонівська академія, або, як її називали «Платонівська сім’я» (platonica familia), мала блискучу історію. Лоренцо Медичі вважав, що без платонівської дисципліни ніхто не може стати ані добрим громадянином, ані досвідченим у християнському вченні. Платонівська академія не була офіційним навчальним закладом. Це було вільне товариство людей, залюблених у вчення Платона та в неоплатонізм, які належали до різних прошарків суспільства та професій. Тут були духовні особи, поети, художники, архітектори та ін.

XVI століття позначене кризою гуманізму. Папська курія, яка була ліберальною у XV та на початку XVI століття до вільнодумства гуманістів, увела сувору цензуру й публікує з 1557 р. «Індекс заборонених книг», до якого потрапляють твори письменників Відродження. Пригнічення вільної думки знижує ідейний рівень гуманістичної інтелігенції. Здобутки гуманістів менше цінуються, занепадає меценатство. Література перетворюється в засіб розваги аристократів. У той же час саме з XVI ст. італійська література отримує широке розповсюдження за межами Італії і стає загальноєвропейською за своїм значенням. Європейські держави підпадають під культурний вплив Італії, засвоюють італійське мистецтво, мову, моду, літературу.

Однією із ознак занепаду Ренесансу є художній та теоретико-естетичний напрям, який отримав назву маньєризм. Цей напрям тяжіє до символізму та алегоризму. У цей час визнаються можливими різноманітні методи для втілення ідей у творах. Звідси й виник термін «маньєризм». Певний відсоток літературознавців вважає маньєризм явищем занепадницьким, але це перебільшення. Маньєризм бере початок у Італії (Флоренція), із італійських маньєристів необхідно визначити Я. Понтормо, Ф. Пармиджанино, П. Тібальді, Дж. Вазарі.