Література епохи відродження

Англійська література епохи Ренесансу

Сонети Шекспіра. Поетичну відомість Шекспіру принесли поеми «Венера і Адоніс» (1593) і «Лукреція» (1594), які продовжували традиції філософської лірики епохи Відродження. Між 1592 і 1600 роками автор створив 154 сонети, які присвячені стосункам ліричного героя з другом (з 1 по 126) і коханою «смаглявою леді» (з 127 по 152). Теми й мотиви сонетів були типовими для ренесансної поезії (дружба, кохання, ревнощі, роздуми про свою долю, проблеми мистецтва, філософські роздуми та ін.), але визначалися більш складним сприйняттям життя й людини, зокрема показом тонких переживань людини в яскравих, інколи незвичайних образах. Автор значно розширює жанр сонету, наповнюючи їх ідейною глибиною, характерною для драми. Тому дослідники вважають сонети передвісниками драматургії у Шекспіра.

Особливу увагу варто звернути на сонети присвячені «смаглявій леді». Почуття ліричного героя щире й глибоке, він захоплений своєю коханою, проте не ідеалізує її, на відміну від інших митців епохи Відродження, а описує як звичайну, земну жінку.