Парадигма літератури Західної Європи XVII століття

Класицизм як мистецтво врівноваженої гармонії

Соціокультурні умови формування літератури класицизму

Естетика класицизму закорінена в поетику італійських академічних поетичних шкіл епохи Ренесансу, традиції французької мистецької групи «Плеяда». Саме антична література була для них зразком досконалості та джерелом натхнення. Значною мірою поява класицизму пов'язана з тенденцією утворення міцних централізованих монархічних держав. У Франції цей художній напрям став провідним уже на початку XVII століття, особливо в часи правління Людовіка XIV. Абсолютистська держава потребувала мистецтва, яке б транслювало ідеї єдності, підпорядкування особистих інтересів державним, жорсткої дисципліни й виваженості.

Уже в дев’яностих роках XVI століття завдяки політиці Генріха IV у Франції влада максимально централізувалася, утвердивши період абсолютизму. Фактично вона довгий час зосереджувалася в руках кардинала Рішельє, якому вдалося вирішити довготривалий конфлікт між католиками й гугенотами (останні отримали свободу віросповідання, але позбулися суспільних вигод). Завдяки виваженій і послідовній політиці цього діяча у 1634 р. створено Французьку Академію, яка й виробила чіткі канони, що ними мали керуватися митці, уклала словник, правила мови, послідовно реалізовувала державну ідеологічну політику. Її перше засідання відбулося в березні 1634 р.

Специфічним проектом кардинала Рішельє стала рада п’яти драматургів, що здійснювала цензурування художніх текстів та театральних постанов. До цього осередку певний час входив пізніше опальний за «неканонічного» «Сіда» П. Корнель. Як слушно зауважено Н. Ксьонзик, «<...> це був той приклад плідної співпраці як політичних діячів, так і літературних критиків-теоретиків, про який могли тільки мріяти розбурхані барокісти».