Література Середньовіччя

Культурно-історичні особливості епохи: загальна характеристика та періодизація

Історичний період з VI по XII ст. у Західній Європі кваліфікуєтьсяякепоха Середньовіччя.Термін

«середньовіччя» виник в епоху Ренесансу і був введений в 1667 році німецьким істориком Горном. Мислителі італійського Відродження розуміли даний термін як похмурі «середні» віки у розвитку європейської культури, час загального занепаду, що лежить між блискучою епохою античності та власне Відродженням, новим розквітом європейської культури. Отже, перехід від античної цивілізації до середньовіччя був обумовлений:

по-перше - розпадом Західної Римської імперії;

по-друге - великим переселенням народів (з IV по VII ст.), в ході якого десятки племен кинулися до завоювання нових земель. Переживає глибоку внутрішню кризу Західна Римська імперія, яка не змогла протистояти хвилям варварських навал і в 476 р. припинила своє існування. В результаті варварських завоювань на її території виникли десятки варварських королівств.

Становлення середньовічної культури відбувалося в результаті взаємодії трьох складових:

1)культури варварських племен (німецький початок);

2)античної культури (романський початок),

3)третім і найважливішим чинником, що визначив процес становлення європейської культури, стало християнство.

Учені-церковники Середньовіччя, відомі в історії під назвою «схоластів» - це професори, що прославилися своїми вченими богословськими творами. Усі, що існували в ті часи 6

школи знаходилися на утриманні церкви. Церква ж і визначала програми навчання. На межі ХІ-ХІІ ст. церковні школи перестали задовольняти потреби суспільства в освічених людях, відбувається швидкий ріст та розвиток середньовічних міст. 3 часом міста почали відчувати велику потребу в освічених людях, які вміли б укладати торгівельні домовленості, працювати в органах місцевого самоврядування, складати різні ділові папери. Починають виникати нові типи шкіл, вони створювалися приватними особами, тобто не утримувалися коштом церкви. Міські купці і ремісники були невдоволені впливом церкви на школу та релігійним навчанням дітей, вони вимагали відкриття своїх шкіл, такі школи були перетворені на міські початкові.

Загалом епоха Середньовіччя в Західній Європі ділиться на наступні періоди:

5-10 століття - Раннє Середньовіччя, період розкладання античності, перемоги християнства, формування феодальних держав;

11-13 століття - Зріле Середньовіччя, період розвиненого феодалізму;

14, межа 16 -17 століть - Пізнє Середньовіччя, або

Відродження, коли розкладається феодалізм, зароджуються капіталістичні відносини, складається світська гуманістична ідеологія, але ще панує релігійна свідомість.

Культурно-історичні особливості періоду

•Література середньовіччя заснована на християнських ідеалах і цінностях. Християнська церква впевнено керувала всіма сторонами життя Західної Європи. В середні віки церква була головною силою. Церква, що мала величезний і прекрасно організований пропагандистський апарат, постійно вселяла народам ідеї аскетизму.

•Подвійне ставлення середньовіччя до античної культури (як язичницької). В літературі це виразилося в накладанні античних мотивів на Біблійні образи.

•Яскраво виражений морально-дидактичний характер. Середньовічна людина очікувала від літератури моралі, в якій був весь сенс твору.

•В основі естетики середньовіччя прагнення до осягнення божества (мрія про порятунок душі).

•Для середньовічної людини характерне уявлення про дуалізм світу, що складається з двох складників: земного (іманентного) і духовного (трансцендентного) початків.

•З огляду на дуалістичне бачення світу, мистецтву Середньовіччя характерні символізм та алегоризм.

Середньовічна література латинською мовою була таких видів:1. клерикальна, 2. лірика вагантів, 3. світська література.

1.У клерикальній літературі яскраво виражена дидактичність. У ній широко використовуються античні та біблійні мотиви. Особливою популярністю користувалися такі жанри як: агіографія — опис життя святих,

Ведіння — автору під час сну відкривалася доля людей та світу (від «Романа про Розу» до «Божественної комедії» Данте), дидактико-алегорична поема (про Страшний суд, про гріхопадіння), проповіді — як із Біблії, так із античних джерел, гімни — оспівують святих, церковні свята, літургія — головне християнське богослужіння.

2. Лірика вагантів (вагант від латинського — «мандрівний») (XI—XIII ст.). Музика, яка була адресована духовній еліті середньовічного суспільства. Пісні створювалися на латині. Творцями лірики вагантів були бродячі клірики, головним чином, неосвічені студенти. Як і вся латинська література цього періоду, лірика вагантів спирається на античні та християнські традиції. Поетична спадщина вагантів різноманітна: це і вірші, що оспівують чуттєву любов, і твори, що викривають гріхи ченців і священників, пародії на літургійні тексти. Творчість вагантів в основному анонімна.

Серед відомих імен, які були відкриті світові пізніше — Гугон (кін. XI - сер. XII ст.), Архіпіїт (XII ст.), Вальтер Шатільйонський (2-га пол. XII ст.). 3.Однією з її істотних рис середньовічної літератури, було виникнення в ній світської або міської культури, що відбило культурну самосвідомість і духовні ідеали військово- аристократичного класу середньовічного суспільства - лицарства і нового соціального прошарку - городян. Світська література охоплює широкий спектр творів, що містить епос, лицарські романи, міську літературу, які відображали світське життя, звичаї, героїчні подвиги та інші теми, що не були пов'язані з релігією. Світська культура, залишалася християнською за своїм характером. Протягом усього середньовіччя в народній культурі зберігаються пережитки язичництва, елементи народної релігії. Через століття після прийняття християнства західноєвропейські селяни продовжували таємно молитися і приносити жертви старим язичницьким святиням.