Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Життєвий і творчий шлях Шекспіра; періодизація творчості, «шекспірівське питання»

Найвищим досягненням англійської й усієї європейської літератури доби Відродження була творчість Вільяма Шекспіра (1564 — 1616). Спадщина геніального митця набула світового значення, зберегла свою актуальність до нашого часу. Народився в Стретфорді-на-Ейвоні в родині ремісника і торговця, був помічником вчителя. У 18 р. — одружився, можливо був мандрівним актором. З 1590 р. Шекспір працював у різних театрах Лондона. 1594 р. — вступив у найкращу лондонську трупу Джеймса Бербеджа. 1599 р. — Бербедж побудував театр «Глобус», на сцені якого і ставилися п’єси Шекспіра. 1612 р. — припинив діяльність у театрі, залишився у рідному місті. Літературна спадщина Шекспіра складається з 37 п’єс, поем «Венера та Адоніс» і «Зганьблена Лукреція» та 154 сонетів. П’єси написані білим віршем, але використовується і проза. Творчий шлях Шекспіра прийнято поділяти на три періоди:

перший період — 1590-1600 — оптимістичний, у творах цього періоду переважає радісне сприйняття життя. Шекспір не уникає змалювання темних, негативних рис дійсності, життєрадісних, соціальних суперечностей, але він впевнений, що зло можна подолати, вірить у торжество розумного і доброго. У цей період написані драми-хроніки — «Генріх VI» (1590-91), «Річард III» (1593), «Річард II» (1595), «Король Джон» (1596), «Генріх IV» (1596,98), ранні трагедії — «Тіт Андронік» (1594), «Ромео і Джульєтта» (1595), «Юлій Цезар» (1599), поеми — «Венера і Адоніс» (1592), «Лукреція» (1593), комедії — «Комедія помилок» (1592), «Приборкання норовливої» (1593), «Сон літньої ночі» (1595), «Марні зусилля кохання» (1594), «Два веронці» (1594), «Венеціанський купець» (1596), «Віндзорські жартівниці» (1597), «Багато галасу з нічого» (1598), «Як вам це подобається» (1599), «Дванадцята ніч» (1599-1600), і сонети (1592-1598).

другий період — 1601-1608 — трагічний, коли драматург заглибився в аналіз суперечностей людського життя і створив усі свої великі трагедії — «Гамлет» (1601), «Отелло» (1604), «Король Лір» (1605), «Макбет» (1606), «Антоній і Клеопатра» (1607), «Коріолан» (1607), «Тімон Афінський» (1608). Три комедії, написані у цей час, також позначені трагічним

світосприйняттям, понурі комедії — «Троїл і Крессіда» (1602), «Кінець діло вінчає» (1603), «Міра за міру» (1604).

третій період — 1609-1613 — романтичний, до нього належать досить своєрідні за жанровими особливостями чотири п’єси — «Перікл» (1609), «Цимбелін» (1610), «Зимова казка» (1611), «Буря» (1612), котрі називають то трагікомедіями, то романтичними драмами, а також остання історична хроніка «Генріх VIII» (1613).

«Шекспірівські питання» (антишекспірівські теорії) — питання, яке виникло внаслідок недостатності фактів з біографії В. Шекспіра. Це наштовхнуло деяких дослідників на думку, що Шекспіра як реальної особи взагалі не існувало, а всі його п’єси були створені різними авторами. Серед них називали імена філософа Ф. Бекона, лорда Ретленда, лорда Дарбі, лорда Оксфорда і навіть мореплавця В. Ролея. Дослідники посилались на те, що син простого торговця і чинбаря не міг так добре знати деталі придворного життя і світського етикету, які він відтворював у п’єсах; звідки такі ґрунтовні знання з стародавньої історії і античної літератури; як не покидаючи ніколи Англії, він так добре розумівся на морській справі, оснащенні кораблів, про що свідчать його п’єси. Водночас дослідники звернули увагу, що поряд з вражаючими знаннями в його п’єсах є численні помилки і нісенітниці. Це свідчить про те, що Шекспір — один з найзагадковіших письменників світу. Незважаючи на ці антишекспірівські теорії, глибокий аналіз творчості показує, що твори, які друкуються під іменем В. Шекспіра, належать одному авторові.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.