Зарубіжна література - статті та реферати - 2021

Творчість Цицерона

Цицерон народився 3 січня 106 до н. е. в античному місті Арпінум, що розташовувався на пагорбі в 100 км від Риму. Його сім’я належала до вершницького стану. В Римі разом з братом Риму навчався ораторському мистецтву, віршуванню та філософії. У 90-х рр. до н. е. Цицерон перебував рік на військовій службі під час Союзницької війни, спочатку під командуванням Помпея Страбона, а потім — Сулли. Повернувшись до Риму посилено займався філософією. Прихильник свободи і республіки, Цицерон захищав свої ідеали у викривальних промовах. Уперше виступив на суді в 81-80 рр. до н. е. при Суллі. Справа набула політичного забарвлення й Цицерону довелось на деякий час виїхати з Риму під приводом хвороби. За наступні два роки він відвідав Афіни, Малу Азію та Родос. У 75 р до н. е. Цицерон обирається квестором західній Сицилії, де проявляє себе людиною правдивою і чесною по відношенню до місцевого населення. Він успішно проводить справу за обвинуваченням Гая Верреса, продажного правителя Сицилії і стає популярним. Цицерон благополучно долає римський «шлях честі» — послідовний ряд служб, який необхідно було пройти успішному політичному діячеві, — будучи по черзі квестором, еділом, претором і, врешті-решт, у віці 43 років він обраний консулом. Консулом він стає в 63 р до н. е. — У той самий час, коли він розкриває змову, націлену на вбивство його самого, а також на повалення Республіки за допомогою чужоземного війська під проводом Луція Сергія Катіліни. Цицерон домагається » Senatus Consultum Ultimum» — оголошення про введення воєнного стану, і виганяє Катилину з міста чотирма пристрасними промовами («катілінарія»), які донині є кращими зразками його риторичного стилю. Катіліна втік і почав заклики до державного перевороту, проте Цицерон примушує його і його прихильників до публічного визнання своєї провини перед Сенатом. Змовників стратили без усякого суду, і це довгі роки буде терзати Цицерона. У 60 р до н.е., Цицерон відкидає пропозицію Юлія Цезаря увійти до складу Першого тріумвірату, в якому на той момент перебували Юлій Цезар, Помпей і Марк Ліциній Красс, оскільки оратор був твердо переконаний, що Тріумвірат підірве підвалини Республіки. У 58 р до н.е. Публій Клодій Пульхр, народний трибун, видає закон, що загрожував вигнанням будь-кому хто б убив римського жителя без суду. А тому Цицерона засилають в грецьку Трессалоніку. Завдяки втручанню новообраного трибуна Тита Аннія Милона, Цицерона повертають з вигнання. У 57 р до н.е. він повертається до Італії, висаджуючи на берег Брундизии під радісні крики натовпу. Займатися політичною діяльністю Цицерону більше не дозволяється, а тому він приймається за філософію. Між 55 і 51 рр. до н.е. він пише трактати «Про ораторське мистецтво», «Про державу» і «Про закони». Після смерті Красса Тріумвірат упав, і в 49 р до н.е. Цезар зі своїм військом переходить річку Рубікон, вторгається в Італію. Тут починається громадянська війна між Цезарем і Помпеєм. Цицерон, хоча й неохоче, підтримує Помпея. Як на біду, в 48 р до н.е. військо Цезаря здобуває перемогу, і той стає першим римським імператором. Цицерону він дарує помилування, однак до політичного життя не підпускає і близько. У березневі іди 44 р до н.е., в результаті змови групи сенаторів, Цезар був убитий. І знову вибухнула боротьба за владу, ключовими фігурами в якій стали Марк Антоній, Марк Лепід і Октавіан. Цицерон виголошує промови, «філіппіки», що отримали свою назву від імені грецького оратора Демосфена, які закликали жителів Афін до повстання проти Філіппа Македонського і спонукає Сенат до підтримки Октавіана в його боротьбі пробачивши Марка Антонія. Проте Марк Антоній, Лепід і Октавіан приходять до угоди розділити владу між собою, з чого випливає, що кожен з них видасть імена своїх ймовірних ворогів. Цицерон намагається тікати в Італію — але, на жаль, занадто пізно. Цицерон був убитий 7 грудня 43 до н. е., за наказом Марка Антонія, при спробі втечі до Італії.