«Життя - це складне і важке ремесло, і треба докласти чимало зусиль, щоб навчитися його» (О. Бальзак) Чого хотіли б навчитися ви? - шкільний твір

10 клас
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОЗА XIX СТОЛІТТЯ

Перший варіант

Важко не погодитися з цією закінченою думкою великого француза Бальзака, але в кожному ремеслі є свої ази, без розуміння яких щось більш серйозне просто не відкриється.

Прочитавши роман Стендаля «Червоне і чорне», у мене склалося враження, що Жульєн Сорель намагається опанувати ремесло життя, починаючи не з азів, а звідкись із середини. Він поставив мету в житті і почав рухатися до неї. Це говорить про його цілеспрямованість, і це, безумовно, добре. Але Жульєну не приходила думка, що перш ніж «іти» до мети, треба «навчитися ходити».

Чи відповідає життя Ж. Сореля висловлюванню В. Гюго: «Велике мистецтво життя — грати багато і ризикувати дечим»? Складається враження, що життя для Жульєна було грою, з якої він виходив переможцем, а йому «потрібно було гарненько розібратися у власній душі...» Вічно нашорошений, до всього підозрілий Ж. Сорель ховає від навколишніх свої щирі почуття і наміри. Так розвивається ще одна риса його натури — лицемірство. Він починає говорити загальноприйнятою мовою неправди. «Це була, — пише Стендаль, — глибоко нещаслива людина, що воює з цілим суспільством». Він виграв, він досяг того стану, до якого прагнув, тому що сміливий, розумний, але не мав досить засобів для вибору кар’єри. І якщо простежити його життєвий шлях від захоплення Наполеоном до появи у вітальні де Ла-Моля, то можна сказати, що уроки життя, досвід, добутий Жульеном, не минулися надаремно: він навчився давати правильну оцінку тому, що відбувається в суспільстві Вально — де Ла-Моль, відкидати те, що паскудне і потворне, тобто він осягнув основні закони життя цілком пристойної людини.

Але образ Жульєна Сореля в багатьох не викликає поваги. Чому? Можливо, тому, що він людина з постійно ураженою гордістю, що нехтує вище суспільство, проте хоче домогтися визнання людей цього суспільства. У Жульєні не було самоповаги, а самолюбство і гордість не могли замінити її. І ще: йому не вистачало терпіння, а без нього нічому не можна навчитися. Тому після замаху на пані де Реналь Жульєн, скинутий з висоти майже досягнутого «блискучого стану», потрапляє в тюремний каземат. Саме тут він розуміє, що «кожен для себе в цьому світі», усвідомлює трагедію власного існування. Він тепер знає, що в суспільстві «одне лицемірство і шарлатанство, навіть у найдоброчесніших, навіть у найвеличніших...» На прикладі життя Жульєна Сореля уявляєш, що за «складна штука життя», і життю варто вчитися довго, а може, все життя.

Уроки життя ми одержуємо з різних джерел: художньої літератури, з досвіду свого повсякденного життя. І добре, якщо можна сказати про себе словами поета Є. Євтушенка: «Я человек — вот мой дворянский титул...» Кожен з нас несе в душі потаємну думку — стати особистістю, знайти своє місце в житті, зробити більше добра, ніж зла, щоб людям було поруч з тобою надійно. Не падлючити, працювати на благо своєї Батьківщини і її людей, які сьогодні живуть непросто і важко.

На багато думок наштовхнув роман Стендаля «Червоне і чорне», а головна з них та, що життя складне і важке ремесло.


«Життя - це складне і важке ремесло, і треба докласти чимало зусиль, щоб навчитися його» (0. Бальзак) Чого хотіли б навчитися ви?

Другий варіант

Прочитавши повість Оноре де Бальзака «Гобсек», я задумався над багатьма питаннями: як у Гобсекові поєдналися «філософ» і «скнара»? чому прагнення молодого Гобсека самоствердитися в житті призвело його до однієї-єдиної пристрасті — накопичення золота? чому життєві негаразди зробили головного героя не мудрим, а злим і жадібним? І ще багато «чому». Гобсек добре засвоїв важке ремесло життя. Гадаю, що в нього є чому повчитися. Він мав проникливий розум, надзвичайну працьовитість, велику силу волі. Зі своїх помилок Гобсек витягав максимум користі, він не помилявся двічі в одній і тій же ситуації. Але до якої благої справи доклав він ці свої прекрасні якості? Перенісши усі примхи долі, Гобсек сформулював для себе певні життєві принципи: не вірити ніяким переконанням, тому що вони залежать від часу й обставин («...те, що є пороком у Парижі, за Азорськими островами визнається необхідністю...»); єдине справжнє почуття, властиве людині, — інстинкт самозбереження; «найнадійніше земне благо — золото»; золото дає людині можливість «панувати над світом». Дуже шкода, що пристрасть до золота перемогла в Гобсекові людину: в ньому є достоїнства і ті риси характеру, які можна поважати.

Я вважаю, що життю необхідно вчитися: треба планувати своє майбутнє і ставити перед собою мету; треба навчитися працювати; треба вчитися на своїх і чужих помилках; треба реалізовувати всі свої можливості. Я хочу в цьому житті відбутися як Особистість. Я хочу поважати себе не тільки як майбутнього гарного професіонала, але і як гідну людину. Я не хочу, щоб наді мною взяли гору гроші, але грошей хочу мати досить, щоб досконало опанувати професію, подорожувати, купувати гарні книги, відвідувати гарні театри — словом, жити нормальним життям.

Життя дійсно «складне і важке ремесло» і, як усякому ремеслу, йому треба вчитися.



На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.