Моє ставлення до історії Тетяни Ларіної і Євгенія Онєгіна - шкільний твір

Моє ставлення до історії Тетяни Ларіної і Євгенія Онєгіна - шкільний твір

9 клас
ЛІТЕРАТУРА XIX СТОЛІТТЯ

Історія Онєгіна і Тетяни не казка з щасливим кінцем. Несхожа вона й на шекспірівську трагедію, де герої стають жертвами обставин і гинуть у боротьбі з ними. Зате доля цих героїв дуже схожа на правду, на саме життя, де все і просто і складно одночасно. Історія взаємин Тетяни і Євгенія дуже проста. Спочатку вона любить його, потім він її. Врешті обидва кохають, і обидва нещасливі. Протягом роману герої зустрічаються лише п’ять разів. Але кожна зустріч — подія, поворот у долі. Зустрівшись уперше, і Тетяна, і Онєгін «впізнали» одне одного. Про своє відчуття після першої зустрічі Тетяна пише в листі до Онєгіна. Онєгін теж помітив Тетяну. У його діалозі з Ленським під час повернення від Ларіних є кілька деталей, що говорять про це. «Скажи: яка із них Тетяна? — чогось запитує Онєгін і дивується з вибору свого друга. — Невже ти закоханий у меншу?» Тетяна першою освідчується Онєгіну й у відповідь одержує повчальну бесіду і мудру раду: «Учитесь панувать собою». Ніхто не може дорікнути Онєгіну в нешляхетності помислів і нерозумності його доводів. І кожний готовий «кинути камінь» у Тетяну. Не даремно Пушкін так захищає її від нападок читача. Але при цьому Тетяна гранично щира. її лист — прямий і сміливий учинок. А Онєгін лукавить перед собою: «Я вас люблю любов’ю брата і, може бути, ще ніжніш». Він зрозумів і оцінив і простоту Тетяни, і її розум, і чисту, полум’яну душу. Він усе помітив і все зрозумів у Тетяні. Але не все зрозумів у собі. Його логічні доводи переконливі і бездоганні. Але це і є початок життєвої драми героїв.

Між першим і другим освідченням, де герої поміняються місцями, — ніби прикордонний стовп, — розлука після третьої зустрічі.(«Нещасною жертвою Ленський став»). Приводом для розлуки героїв могло стати що завгодно. Але розлука для закоханих — це завжди або іспит, або кара. Тут більше схоже на кару для Онєгіна (за легковажне убивство друга, за самовпевненість і гру з почуттями, з життям) і іспит для Тетяни. Після розлуки — нова зустріч і нове освідчення. Тепер почуття переповнюють Онєгіна. Він сам не може впоратися з ними. Розум і досвід програли двобій із справжнім почуттям, що до Онєгіна прийшло вперше. І Євгеній радий цьому. Він живе чеканням щастя. Сама можливість кохати — незбагненне блаженство.

Нет, поминутно видеть вас,

Повсюду следовать за вами,

Улыбку уст, движенье глаз

Ловить влюбленными глазами...

Але Тетяна одружується з іншим, хоч Онєгіна вона, як і раніше, кохає. Вона не лукавить ні перед собою, ні перед Онєгіним. Але, як справжня російська героїня, вона не знає іншого шляху, крім вірності обов’язку і покірності долі.

Но я другому отдана;

Я буду век ему верна.

І знов обоє праві. І шкода обох. І, як і раніше, незрозуміло, чому так буває? Хоча Пушкін усе пояснив, усіх захистив, допоміг усіх зрозуміти, але щасливими зробити своїх героїв не зміг. Хоча, знову ж, що таке щастя? Можливо, два люблячі серця наприкінці роману — це не так уже й погано?



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.