Образ ліричного героя у вірші В. Маяковського «Лілечко!» - шкільний твір

Образ ліричного героя у вірші В. Маяковського «Лілечко!» - шкільний твір

11 клас
РОСІЙСЬКА ПОЕЗІЯ

Десятиліття про Володимира Маяковського говорили як про національного письменника — трибуна, бунтаря, агітатора, горлана. Маяковський — лірик? Та цього не може бути!

Чому ж так довго замовчувалася інтимна лірика митця? Сталін через п’ять років після загадкового самогубства поета проголосив Маяковського «найталановитішим поетом нашої епохи», що й призвело до канонізації його постаті.

У струнку схему нових життєписів Володимира Маяковського не вміщалося велике гріховне почуття великого поета до чужої дружини Лілії Брік, незрозумілою залишалася позиція чоловіка Лілечки. Суспільство, яке сприймало сім’ю як ячейку, яка повністю йому належить, не сприймало вільні стосунки між людьми. А Маяковський кохав заміжню жінку, звірявся їй у своїх почуттях, писав любовну лірику, мучився, страждав, тікав від цього кохання і повертався до нього знов і знов.

Замість листа до коханої Володимир Маяковський пише вірш «Лілечко!» Літературний герой цього твору — сам поет. Він сидить у прокуреній кімнаті, яка схожа на опис пекла із поеми О. Кручених і В. Хлебникова «Гра у пеклі», і згадує, що

за цим вікном

уперше

руки твої, нестямний, пестив.

Але сьогодні серце його коханої неначе скуте залізом, до нього ні докричатися, ні достукатися неможливо.

Про силу кохання літературного героя говорить і такий несподіваний художній образ — рука, зламана дрожем, не влізає в рукав пальта.

Холодність, відмова коханої доводить ліричного героя до нестями. «Дикий», «відчаєм посічений», він викидає своє тіло на вулицю як непотрібну річ. Це почуття мучить і ліричного героя, і його кохану, воно важким жорном висить на ній, від нього не можна відмахнутися, втекти, сховатися в холодних водах, у розжареному піску, відкупитися дзвінкими грошима і славою.

Для ліричного героя нема моря, сонця, крім кохання, «жоден дзвін не на радість, крім дзвону твого любого імені». Над ним не владна отрута, «і курок не зможу біля скроні натиснути». «Крім твого погляду, лезо жодного ножа не владне», — з розпачем вигукує закоханий. Він - «душу квітучу коханням випік». Зневажений ліричний герой питає дозволу хоча б на те, щоб «останнью ніжністю вистелити твої затихаючі кроки».

Кохання поставило на коліна цього сильного, мужнього, талановитого чоловіка. Воно не дослухається ніжних, розпачливих слів. Почуття, яке повинно підносити дух людини на невидані висоти, поставило ліричного героя на коліна. Але воно відкрило перед нами Маяковського — лірика, людину, яка вміла засвічувати зірки і безмірно страждати.



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.