Рим

Боги і герої стародавнього Риму

Мінерва

Богинею, покровителькою міст і мирних занять їхніх мешканців, була дочка Юпітера Мінерва. Її особливою прихильністю користувалися ремісники, художники і скульптори, поети і музиканти, лікарі, вчителі і майстрині рукоділля. Свята квинкватрії на честь прекрасної і мудрої богині проводилися в другій половині березня і тривали п’ять днів. У перший день квинкватрій учні звільнялися від занять і приносили своїм учителям плату за навчання. Цього дня припинялися воєнні дії, якщо вони проводилися, і відбувалося загальне безкровне жертвоприношення коржами, медом і олією. Потім улаштовувалися гладіаторські ігри, а в останній день приносили жертви Мінерві і урочисто освячували сурми, що перебували під особливою опікою богині. Стан сурмачів відігравав значну роль у міському житті, оскільки брав участь в урочистих церемоніях, похоронах і різних обрядах. Флейтисти вважали своїми головними святами малі квинкватрії на честь Мінерви, що святкувалися з 13 червня і тривали протягом трьох днів. Мінерва входила до божественної трійці разом з Юпітером і Юноною. На їхню честь був споруджений чудовий храм на Капітолійському пагорбі, будівництво якого розпочалося ще за царя Тарквінія Гордого. Цей храм, що стояв на високому постаменті, мав три святилища — Юпітера, Юнони і Мінерви. У храмі знаходилася статуя Юпітера, що сидів на величному троні у вінці зі скіпетром і блискавкою в руках. Її створив знаменитий етруський скульптор Вупка з обпаленої глини і вкрив кіновар’ю. Храм згорів, підпалений зловмисником, а після його відновлення на центральному тимпані було розміщене рельєфне зображення Рима, розташованого на щитах, а перед ним — вовчиці, що вигодовувала Ромула і Рема. На двосхилому даху, покритому позолоченою міддю, у центрі була розміщена квадрига з Юпітером, озброєним блискавками і скіпетром, ліворуч від нього — статуя Мінерви, а праворуч — Юнони. На краях покрівлі — два орли. Між чотирма середніми колонами висіли три диски на ланцюгах (усього по фасаду було шість колон).

Біля Капітолійського пагорба знаходилося святилище бога Терміна, охоронця меж, прикордонних каменів між земельними ділянками і рубежів міста-держави. Священні церемонії зі встановлення кордонів і межових каменів були введені царем Нумою Помпілієм. У ямі, виритій для межового каменя, розводили вогонь; над ним заколювали жертовну тварину так, щоб її кров, стікаючи в яму, не гасила вогонь. Туди ж виливали мед, пахощі і вино, кидали плоди і, нарешті, ставили камінь, прикрашений вінком. У день свята Терміналій (28 лютого — останній день римського року) власники суміжних полів збиралися біля своїх межових каменів, прикрашаючи їх квітами, і приносили в жертву богу Терміну корж, мед і вино. Потім починався веселий і дружний бенкет. Найголовнішим утіленням бога Терміна був священний камінь, що знаходився в Капітолійському храмі.