Рим

Боги і герої стародавнього Риму

Теллура (Теллус)

Теллура, мати-земля, була однією з найдавніших італійських богинь. Вона уособлювала ту родючу землю, з якої виростає все, що необхідно людині для існування. Тому Теллура-земля протиставлялася Юпітерові — богові неба і у клятвах звертались до них одночасно. Теллура, як втілення материнського лона землі, яке все приймає і знову дає життя, шанувалась і як богиня смерті, як загальна могила усього, що пішло з життя. Її вважали володаркою землетрусів і володаркою живих і мертвих. За легендою, першою служителькою Теллури (її називали ще «Світлою богинею») була Акка Ларенція, дружина пастуха Фаустула (того, що знайшов і виховав близнюків Ромула і Рема). Вона мала 12 синів, і усі вони дружно допомагали матері при жертвоприношеннях на честь богині Теллури. Коли один із них помер, його місце зайняв Ромул. Ставши римським царем, він заснував колегію з 12 жерців, що називалася колегією арвальських братів (від латинського «arvum» — поле, рілля, пасовисько). Раз на рік відбувався урочистий обряд жертвоприношення «Світлій богині», щоб вона послала гарний врожай на поля римських хліборобів. Про проведення цього свята, яке випадало зазвичай на другу половину травня, напередодні жнив, повідомляв заздалегідь глава арвальських братів. Ритуал дотримувався дуже суворо, тому що найменше порушення могло викликати невдоволення богині і, отже, загрозу врожаю. Вся церемонія тривала три дні. У перший і останній день жерці збиралися в місті, у будинку глави арвальських братів. У святковій одежі вони підносили у жертву Теллурі вино і пахощі. Потім виконувався обряд благословення хлібів, увінчаних лавровим листям і колоссям торішнього і нового врожаю. Трохи пізніше влаштовувалася загальна трапеза жерців зі спільними моліннями й узливанням вина на вівтар Теллури. По закінченні обряду його учасники з побажаннями щастя підносили один одному троянди. На другий день свято переносилося у священний гай «Світлої богині», де знаходився її храм і будинок із залою для священних трапез. Вранці глава колегії приносив очисну жертву — двох свиней і одну телицю. Опівдні, надягнувши вінки з колосся, всі йшли до гаю, де приносили в жертву вгодовану вівцю, ладан і вино. Потім відбувалося узливання, і арвальські брати прямували до найближчого поля за колоссям, зрізали його і передавали, перекладаючи з лівої руки в праву. Ця процедура повторювалася двічі, після чого таке саме робили з хлібцями, які жерці, ввійшовши до храму, розподіляли між собою. Замкнувши храм і видаливши відтіля всіх сторонніх, арвальські брати починали священний танець, співаючи при цьому гімн, слова якого вже самі не розуміли. І оскільки запам’ятати їх було важко, а помилка могла викликати гнів богині, то всі мали спеціальні богослужбові записи, яких суворо дотримувалися. Певно, це були звернені до землі древні заклинання про дарування врожаю.