Рим

Сім царів древнього риму

Нума Помлілій і німфа Егерія

Викладено за «Римською історією» Тіта Лівія і «Порівняльними життєписами» Плутарха

Нума Помпілій, сабін, відомий своїми моральними чеснотами, був всенародно обраний другим царем Риму. Однак його згоду стати царем посли, прибулі з Риму в місто Кури, де він жив, отримали не відразу. Нума, втративши кохану дружину, дочку царя Тація, яка не поїхала в Рим за батьком, а залишилася жити в рідному місті і знайшла щастя в шлюбі з Нумою, в свою чергу, залишив місто і вів самотнє споглядальне життя під покривом священних гаїв, на берегах прозорого струмка. Німфа цього джерела на ім’я Егерія закохалася в одинокого і прекрасного чоловіка, який шукав спокою і мудрості в спілкуванні з природою. Її близькість з Нумою зробила майбутнього римського царя ще мудрішим і людянішим.

Нумі минав уже сороковий рік, коли посли з Риму запропонували йому римський трон. У присутності свого батька і родичів він відмовився, говорячи, що не личить йому, людині, для якої мир і справедливість понад усе, очолити державу, яка живе війнами і розбратом. Вона потребує, перш за все, царя-полководця, а не наставника, який вчить ненавидіти насильство і війни. Посли почали просити Нуму не втягувати народ у нові нещастя міжусобиць; до їхніх благань приєдналися і його родичі, переконуючи, що народ, пересичений перемогами і тріумфами, сам стомився від нескінченних кровопролить і шукає шляхів до миру й спокійного життя під правлінням доброго і розумного царя. І можливо, самі боги привели цих людей до Нуми з тим, щоб він спрямував зусилля римлян не на винищування і завоювання собі подібних, а на державотворення, зв’язавши міцними стосунками доброзичливості і дружби сабінів з римлянами й іншими сусідами.

1 ім’ям Ромула легенди пов’язували багато визначних пам’яток Палатинського пагорба. На одному з його схилів у затінку смоківниці знаходився грот, де ховалася вовчиця, яка вигодувала своїм молоком немовлят Ромула і Рема. Там росло кизилове дерево, корені якого дивовижно проросли зі списа, кинутого могутньою рукою Ромула з Авентинського пагорба на Палатин. На самій вершині Палатину стояла хатина Ромула — одна з найзначніших для римлян реліквій.

Після довгих вагань Нума, взявши до уваги наполягання співгромадян і сприятливі знамення, надіслані богами, погодився відправитися до Риму. Назустріч йому вийшов весь народ і сенатори, щоб вітати обраного всіма царя. Але коли Нумі були піднесені знаки царського достоїнства, він попросив почекати прояву прихильності богів. Разом із жерцями і віщунами Нума піднявся на Капітолійський пагорб. Там головний віщун, закривши Нумі обличчя покривалом і повернувши його на південь, став за спиною царя і поклав йому руку на голову. Творячи молитву богам, віщун зосереджено спостерігав, чи не з’явиться на небі якесь знамення, яке можна витлумачити як волевиявлення богів. Тисячний натовп стояв унизу з піднятими головами, затаївши подих і очікуючи божественного знамення. Лише коли віщі птахи з’явилися в небі з правої сторони, стало ясно, боги посилають сприятливий знак. Тоді Нуму вбрали у царські одежі й він спустився з пагорба до народу, що вітав його як «благочестивішого зі смертних» і «улюбленця богів».

Першим діянням Нуми Помпілія після прийняття ним влади був розпуск загону з трьохсот охоронців, який знаходився при Ромулі. Нума заявив, що він не може не довіряти народу, який виявив йому довіру. До двох уже існуючих у римлян жерців богів Юпітера і Марса він долучив ще одного — Квірина. Таким чином, він, з одного боку, підняв дух римлян, офіційно визнавши їхнього царя Ромула божеством, а з іншого — намагався пом’якшити войовничу і нестримну вдачу цього розмаїтого населення, що збиралося в Римі, спрямовуючи його сили на мирні заняття — благоустрій міста, обробку землі, розвиток ремесла. Нума влаштовував свята на честь богів з пишними жертвоприношеннями і змаганнями, танцями і хороводами. Іноді ж він упокорював непокірливий дух римлян, загрожуючи їм карами богів, грізними пророцтвами і видіннями, наводячи на своїх підданих забобонний жах. Словом, цар поводився з ними як люблячий, але суворий батько, намагаючись прищепити мешканцям любов до порядку і справедливості, впливаючи на них особистим прикладом. Боги явно виявляли свою прихильність до мудрого царя. Коли до Риму підступила страшна моровиця, від якої потерпали всі італійські племена, то зненацька з небес прямо в руки царя упав мідний щит. Нума, посилаючись на німфу Егерію і муз, повідомив народ, що щит посланий у порятунок міста. Але щоб зберегти його, слід зробити одинадцять подібних щитів, щоб жоден зловмисник не зміг впізнати щит, надісланий з небес самим Юпітером. І, дійсно, один з найбільш вправних митців того часу домігся такої подібності, що навіть сам цар не зміг визначити, який щит слугував зразком для інших. Хоронителями і стражами цих щитів Нума зробив жерців — саліїв. Луг, на який упав щит, слід було присвятити музам, а джерело, яке зрошує ці місця, оголосити священним. Звідси жриці богині Вести щодня повинні набирати священну воду для очищення й окроплення храму богині, в якому горів невгасимий вогонь. За велінням Нуми був споруджений круглястий храм Вести, храми Вірності і бога кордонів — Терміна. Цар прагнув прищепити своїм нестримним підданим думку, що клятва Вірністю — найвеличніша. Побудувавши храм бога рубежів Терміна, Нума переконав співгромадян, що бог одночасно є стражем світу й охоронцем справедливості. Якщо дотримуватися кордону — це буде стримувати силу, а його порушення викриє прагнення до насильства. Ромул не хотів визначати рубежі, бо це вказувало, скільки землі він відняв у своїх сусідів насильницьким шляхом. Нума прекрасно розумів, що ніщо так не схиляє людину до миру, як праця на землі. Він зберігає військову доблесть як засіб захисту своїх володінь, але одночасно викорінює чванькувату войовничість, породжену низькою корисливістю. За весь довгий час правління Нуми Помпілія не виникало заколотів, виступів зловмисників, воєн. Ворота храму бога Януса, які відкривалися на період війни, за Нуми були зачинені протягом сорока трьох років. Піддані мудрого царя вважали, що він перебуває під захистом богів і що будь-який злий намір безсилий перед їхнім заступництвом. Люди розповідали про численні дивні явища, що відбувалися з Нумою. Так, одного разу, зібравши народ на бенкет, він прийняв усіх за скромно прибраними столами, заставленими простою, невибагливою їжею. Коли трапеза вже почалася, цар оголосив, що бенкет вшанувала своїм відвідуванням його кохана — богиня, і відразу на столах з’явилося багате начиння і розкішні страви. Відомо також, що Нумі вдалося пом’якшити гнів Юпітера і, завдяки спритності й сміливості у ставленні до верховного божества, здобути його милосердя під час впровадження жахливого обряду очищення, який здійснювався після удару блискавки. Коли на Авентинському пагорбі Нума підступно спіймав двох лісових богів — Фавна і Піка, які володіли даром чарівних заклинань і таємницями чарівних трав, тоді розгніваний Юпітер, зійшовши на землю, грізно виголосив, що очищення необхідно робити головами. «Цибулі?» — швидко запитав Нума, навчений мудрою Егерією. — «Ні, людськими…» — продовжував Юпітер. Нума, бажаючи запобігти жахаючій жорстокості божого веління, швидко промовив: «Волоссям (косами)?» — «Ні, живими…» — прогримів Юпітер. — «Рибками?» — знову підхопив Нума, не даючи Юпітерові закінчити свої слова якимсь жахливим повелінням. Грізного бога умиротворила спритність і добросердна наполегливість царя. Юпітер, змилостивившись, віддалився, а обряд очищення відтак почали робити за допомогою голівок цибулі, людського волосся і дрібних рибок.

Так, шанований не тільки тими, ким він правив, але і багатьма сусідніми народами, Нума дожив до вісімдесяти років. На його урочисте поховання зібралися всі, хто поважав старого царя, завдяки якому на понівеченій безперервними війнами італійській землі настали мир і благоденство.