Рим

Квінт Горацій Флакк

Примітки

Оди

КНИГА ПЕРША

До Мецената

Меценат — Гай Цільній Меценат (70–8 рр. до н. е.), друг і дорадник Августа, покровитель школи поетів.

Мету обігнуть… — Учасник змагань повинен був на якомога більшій швидкості об’їхати колісницею вбитий у землю залізний межовий стовп — «мету», що нерідко призводило до катастрофи.

Пальмова гілка… — Переможців нагороджували вінком із пальмових гілок.

Люд квірітів… — Римські громадяни врочисто називалися квірітами (від сабінського міста Кури в Італії).

Втретє підняв… — Мова йде про три державні посади в Римі: едилітет, претуру і консулат.

З лівійських токів… — Лівія була головною житницею Риму.

Аттал — один із володарів Пергаму, славного багатствами царства в Малій Азії.

Суничник — вічнозелене «суничне дерево» (арбут).

Я — з плющем на чолі… — Плющ, присвячений Вакхові, богові вина й натхнення, був нагородою поетів.

Німфи — вічно молоді жіночі божества, що втілювали різноманітні явища природи і населяли ліси, гори, печери, моря, річки.

Сатири — лісові божества у вигляді чоловіків з козлячими ногами.

Евтерпа — муза ліричної поезії, опікунка хорової поезії, танців.

По-еолійському — на лад еолійських ліричних поетів з острова Лесбосу — Алкея і Сапфо.

До Августа

Август — Гай Юлій Цезар Октавіан (63 р. до н. е. — 14 р. н. е.), перший римський імператор. Август — звеличений богами.

Батько — Юпітер, головний бог римлян, «батько богів і людей».

Грізних явищ вік… — тобто, часи міфічного потопу.

Сльози Пірри — під час потопу врятувалися лише фессалійський цар Девкаліон і його дружина Пірра.

Протей — морський бог-віщун, який пас на острові Фарос стадо тюленів богині Афродіти.

Тібр… на Рим помчав… — Розлив Тібру, що відбувся невдовзі після вбивства Цезаря, перегукується в уяві поета з міфічним потопом.

Веста — богиня домашнього вогнища, опікунка дому й держави.

Ілія — мати Ромула і Рема, легендарних засновників Рима.

Діви — весталки, що оберігали вогнища в храмі Вести.

Феб — Аполлон, бог віщування, проводир муз.

Еріцина — Венера, богиня кохання.

Купідон — бог любові.

Марс — бог війни.

Син Майї — Меркурій, що, за легендою, запровадив красномовність, гімнастичні змагання, вигадав ліру, сприяв торгівлі й промисловості, ставши, таким чином, першим просвітником людей.

До республіки

О кораблю… — В образі пошкодженого бурею корабля поет бачить виснажену громадянськими війнами Римську Республіку, якій грозять усе нові й нові лиха.

Був тягарем важким… — Період зневіри й розчарування, який пережив Горацій, після поразки під Філіппами, змінився, врешті, турботами про долю Римської держави.

Кіклади — острови в Егейському морі.

До Паріса

Віроломний пастух — Паріс, син троянського володаря Пріама; викравши в спартанського царя Менелая його дружину Єлену, він, за переказом, став винуватцем Троянської війни.

До Музи

Тірідат — парфянин, який, рятуючись від переслідування, змушений був тікати з батьківщини до Риму.

Пімплейська муза — Пієрійська, від Пієрії, країни у Македонії, де здавна вшановувалися Музи.

Плектр — кістяна паличка для гри на струнних інструментах.

На ладу новому… — Горацій пишався тим, що вперше «заспівав на італійський лад еолійську пісню».

До Аполлона

Співець… в храмі… — В 28 р. до н. е. Август спорудив Аполлону храм на Палатинському пагорбі й заклав там знамениту публічну бібліотеку, де поети на так званих рецитаціях виголошували свої ще не опубліковані твори.

Ні калабрійських отар… — Калабрія, на півдні Італії, славилася цінними сортами оливок, меду, вина й випасами для овець.

Ліріс — ріка в Кампанії, найврожайнішій області Італії.

До себе самого

Хибно! Мудрості служитель… — Епікурейці заперечували втручання богів у людські справи.

Діеспітер — Юпітер.

Тенар — місцевість, де, за переказами, в одній із печер був вхід у підземне царство.

КНИГА ДРУГА

До Азінія Полліона

Азіній Полліон — полководець, державний діяч, літератор, історик; написав історію громадянської війни в сімнадцяти томах.

З часів Метелла… — тобто за часів консульства Метелла, першого тріумвірату проти Республіки.

Катон — Марк Порцій Утіцький (95–46 рр. до н. е.), останній з найпослідовніших захисників старої аристократичної Республіки; наклав на себе руки після перемоги Цезаря над Помпеєм; зразок чесної і сильної духом людини.

Югурта — нумідійський цар, що провадив з Римом довгу, так звану Югуртинську війну (111–105 рр. до н. е.).

До Деллія

Деллій — друг Горація.

Інах — міфічний володар славного багатствами Аргосу.

До Ліцінія Мурени

Ліціній Мурена — консул 23 р. до н. е., брат дружини Мецената, страчений за участь у змові проти Августа.

До Мецената

Лікімнія — мається на увазі дружина Мецената.

Ахемен — перський цар, що славився казковими багатствами.

До Постума

Постум — друг Горація.

Геріон — міфічний велетень, у якого Геракл украв череду корів.

Тітій — міфічний велетень, приречений у підземному царстві на вічні муки.

Кипарис — був атрибутом похоронних обрядів.

Цекуб — вино.

До захланного

Байї — місто в Кампанії біля мальовничої неаполітанської затоки, улюблене місце відпочинку заможних римлян.

Клієнти — громадяни, які були особисто вільними, але залежали від своїх знатних опікунів — патронів.

КНИГА ТРЕТЯ

До хору юнаків і дівчат

Хлопці й дівчата — тут — молоде покоління римлян.

Марсове поле — площа за стінами Рима, де відбувалися гімнастичні і військові грища.

Меч… висне… — натякається на Дамоклів меч.

Гед, Арктур — зірки.

До римського юнацтва

Сокири — ознаки влади.

Церера — богиня родючості і хліборобства.

Кара… кульгає… — Кару уявляли собі кульгавою, бо не відразу спадає на злочинця.

До Августа

Австер — південний вітер.

Поллукс — як і його брат-близнюк, після смерті, за легендою, став сузір’ям.

Алкмени син — Геракл.

Судді-злочинця й жінки заблудлої — маються на увазі Паріс і Єлена, через яких, за легендою, почалася Троянська війна.

Мінерва — богиня, покровителька науки й ремесла.

Лаомедонт — володар Трої, який обдурив Аполлона й Посейдона, не заплативши їм за спорудження мурів.

Оддам я Марсові внука — тобто Ромула.

Відновити… Трою — натяк на намір Цезаря і Антонія перенести столицю римської держави на Схід.

До Калліопи

Калліопа — муза епічної поезії.

Апулія — країна на південному сході Італії, на узбережжі Адріатичного моря.

Вольтур — гора в Апулії.

Ахеронтія, Бантія, Форинт — міста в Апулії.

Палінур — місцевість на західнім узбережжі Луканії, де Горацій під час подорожі пережив бурю.

Конкани — одне з іспанських племен.

Гелони — скіфи.

Когорти, втомлені битвами — маються на увазі битви з Антонієм.

Пієрія — країна в Македонії.

Обох братів — маються на увазі гіганти От і Ефіальт, які очолили бунт проти Зевса.

Порфіріон, Тіфой, Мімант, Енкелад, Рет — гіганти.

Струмінь вогню не прошиє… Етни… — Виверження Етни пояснювали тим, що з-під неї намагалися вивільнитися привалені гіганти.

Пірітой — володар лапітів, намагався визволити з підземного царства Прозерпіну.

До римлян

Пакор — син парфянського царя Орода, що завдав поразки римлянам, захопивши Сирію.

Монез — полководець парф’ян, який переміг Антонія.

ішли вже даки, єгиптянин плив — на боці Антонія в його боротьбі з Октавіаном виступили дакійці і єгиптяни.

Пірр — цар Епіру, зазнав поразки від римлян.

Антіох — цар Сирії, зазнав поразки від римлян.

Ганнібал — полководець карфагенян, зазнав поразки від римлян.

До Мельпомени

Звів я пам’ятник… — Закінчуючи в 23 р. до н. е. третю книгу од, Горацій мав намір відійти від ліричної поезії.

Авфід — ріка в Апулії, на батьківщині Горація.

КНИГА ЧЕТВЕРТА

До Лоллія

Лоллій — Марк Лоллій, полководець Августа, друг Мецената.

Сумний кеосець — Сімонід з острова Кеосу, елегійний поет.

Анакреонт — грецький ліричний поет.

Еолійська діва — поетеса Сафо.

Так і в біді — натяк на поразку, якої зазнав Лоллій у битві з германцями.

ЕПОДИ

До наклепника

Пікамба зять… — Архілох.

Гіппонакт — грецький ямбічний поет (VI ст. до н. е.), писав глузливі вірші на скульптора Бупала, що вирізьбив його карикатурну постать.

До римлян

Знов мечі… добуваєте? — Короткотривалий договір між тріумвірами в 39 р. до н. е. був перерваний новим зіткненням Октавіана з Секстом Помпеєм.

До римського народу

Друге… змарнувалося вже… покоління… — тобто з часу, коли Сулла рушив походом на Рим проти Марія (88 р. до н. е.).

Переможець-дикун — тобто парф’янин.

Ромула прах… — За переказом, Ромул був похований на Форумі.

Як… ті фокейці… — тобто жителі Фокеї в Малій Азії; в 534 р. до н. е. вони покинули свою країну, щоб уникнути перського поневолення.

Коловий океан… острови благодатні… — За уявленнями Гомера, Океан — це велика ріка, що оточує землю, «благодатні» острови нібито знаходилися десь на крайньому Заході.

САТИРИ

КНИГА ПЕРША

1.

В чім… тут річ… Починаючи питання, Горацій підкреслює свою відданість філософії, що покликана досліджувати причини явищ. Відповідь він дає в останніх рядках твору, надаючи йому композиційної цілості.

Тіндаріда — Клітемнестра, що вбила свого чоловіка Агамемнона.

Візелій і Танаїс — дві протилежності: перший був євнухом, другий мав велику любовну жагу.

Кріспін — вуличний філософ-стоїк, що зажив слави базіки і борзописця.

КНИГА ДРУГА

1.

Требатій — Требатій Теста, відомий юрист, друг Цицерона, прихильник Октавіана.

Назвеш апулійцем мене чи луканцем… — Венузія, батьківщина Горація, межувала з Луканією і Апулією.

Хто по праву прозвавсь африканським — Сципіон Африканський Молодший та його друг Гай Лелій Мудрий були покровителями Луцілія.

Священний закон — тобто стародавній закон дванадцяти таблиць, що карав за образливі вірші.

2.

Претор-ласун — Згідно з античними коментаторами, йдеться про Семпронія Руфа, що любив м’ясо молодих лелек.

6.

Майно те… — тобто сабінська оселя.

Лібітіна — богиня похорону.

Скоро восьмий летітиме рік… — Горацій познайомився з Меценатом наприкінці 38 р. до н. е.

Ця сатира написана в кінці 31 року.

Сір, Галліна — гладіатори.

Що… про даків… чув? — Після перемоги над Антонієм Октавіан готувався виступити проти даків, союзників Антонія.

Біб, дорогий Піфагору… — іронічний натяк на те, що Піфагор забороняв їсти біб.

ПОСЛАННЯ

КНИГА ПЕРША

До Мецената

На ті грища — тобто до палкої ліричної поезії.

Краси дошукуюсь, правди… — мета «Послань», нового жанру, в якому поет прагне розкрити своє життєве кредо.

Громадянській чесності слугую… — як цього вимагав римський стоїцизм.

Скочусь до порад Арістіппових… — Арістіпп, грецький філософ V ст. до н. е., учень Сократа, за найвище благо вважав насолоду; Горацій шукав середини між протилежностями.

Чотириста тисяч… — таким був вершницький ценз.

До Нуміція

Агріппові портики — колонада на Марсовім полі, де прогулювалися знатні римляни.

Лукулл — Луцій Ліціній Лукулл, римський полководець; його багатства увійшли в прислів’я. В 73–71 рр. до н. е. провадив війну з Мітрідатом VI, царем Понту.

З білого крісла зіпхне… — тобто позбавить магістратської влади.

Мімнерм — грецький елегійний поет першої половини VI ст. до н. е.

До своєї книги

Сосії — торговці книгами, видавці творів Горація.

Саме в той рік — тобто в 21 р. до н. е.

Про поетичне мистецтво

Пісони — Луцій Кальпурній Пісон, консул 15 р. до н. е., друг Тиберія, і два його сини.

Якби шию коня з головою людини… — натяк на картини тогочасних художників, що любили зображувати химерні істоти.

Біля школи Емілія… — Там були майстерні другорядних скульпторів.

В нерівнім двовірші… — тобто в елегійному дистиху — поєднанні гекзаметра й пентаметра.

Лірі ж… — Ідеться про видатних грецьких ліриків Піндара, Алкея, Сафо, Анакреона.

Троянську війну… — Йдеться не про «Іліаду» і «Одіссею», бо їх не можна розділити на кілька трагедій (пор. Аристотель, «Поетика», 1459 в XXIII), а про «Кіпрії» та «Малу Іліаду».

Коло второване… — так звані «циклічні поеми», що охоплювали весь цикл (коло) переказів, пов’язаних з походом на Трою.

«Музо, прослав того мужа» — Скорочений переклад початкових віршів «Одіссеї».

Поворот Діомеда… — Повернення героїв з-під Трої було темою циклічних поем.

Від Зевса і Леди. — Тобто від народження Єлени, через яку почалася Троянська війна.

Плещіть! — З таким проханням наприкінці вистави звертався до глядачів один з акторів.

Атрей-лиходій… — Злочин Атрея був сюжетом трагедії Софокла «Атрей» і трагедії Евріпіда «Фієст», обидва твори не збереглися.

П’ять дій… — Поділ драми на п’ять актів, зумовлений розвитком композиції твору, пов’язаний не з класичною, арістотелівською традицією, а з елліністичними теоріями.

Хай появляється бог… — За допомогою спеціального пристрою на сцену спускався бог для розв’язування особливо складних ситуацій.

Четверта особа… — За класичною теорією, число акторів (установлене Софоклом) не повинне перевищувати трьох.

В новому співзвуччі. — Ліра, що первісно мала сім струн і любила сувору простоту звучання, згодом стала налічувати одинадцять.

Козла домагався… — Горацій приєднується до теорії, згідно якої назва «трагедія» (етимологічно «пісня козла») походить від того, що переможець на змаганнях драматичних поетів одержував у нагороду шкіру козла.

Сатирів сільських… — Мова йде про так звану сатирову драму.

В кого рід і кінь … є… — Йдеться про вершників.

Осадком вина червонив… лиця. — До запровадження масок актори червонили щоки осадком вина.

Котурни велів їм озути… — Крім цих нововведень, Есхіл запровадив також другого актора, зменшив хорові партії, що посилило розвиток драматичної дії.

Згодом… — тобто в 486 р. до н.е., коли афінський комедіограф Хіонід поставив першу комедію.

Зухвалість мусив закон усмирити… — Заборона особистих нападок, зокрема на політичних діячів, що мала місце під час Пелопоннеських війн, не тривала довго: поступово давньоаттіцька комедія повернула собі колишню загостреність; відсутність хору в так званій «новій комедії» не була наслідком офіційної заборони.

Демокріт… натхнення… цінив… — Демокріт вважав, що без натхнення, своєрідного шалу, посланого небом, не можна стати справжнім поетом; такої думки був і Платон. Горацій наголошує на свідомій діяльності поета.

Отже, не творячи сам, я тих, які творять, повчаю… — Закінчуючи обговорення поетичного мистецтва взагалі і драми зокрема, Горацій визнає предмет дальшого обговорення, в центрі якого — поет як творець, орієнтуючись, очевидно, на традиційну схему: мистецтво — митець.

В кипарисовій скриньці… — Рідкісні книги, змащені кедровою олією (що оберігала від молі і гниття) зберігались у кипарисових скриньках.

Приправлений медом сардинським… — Сардинський мед вважався найгіршим.

Літ хоча з дев’ять… — На думку античного коментатора, Горацій натякає на невелику, але майстерно викінчену поему «Смірна», над якою поет Ціна працював дев’ять років.

Повчання-дороговкази — Йдеться про так звану дидактичну поезію (Гесіод, Солон, Теогнід та ін.)

Місце, торкнуте блискавки вістрям… — Місце, куди вдарила блискавка, вважалось священним.

Викладено за книгою: Квінт Горацій Флакк. Твори. — К., 1982. — 254 с.

(Пер. з лат. А.А.Содомори)