Греція

Теогнід

(прибл. друга половина VI ст. до н.е.)

Автор коротких повчальних елегій. Інші твори сповнені смутку і розчарування від усвідомлення, що аристократія, представником якої він був, поступається владою демократичному громадянству і новій грошовитій знаті.

** *

Кірне, при доброму розумі бувши, тобі розповім я, що від найкращих людей чути мені довелось.

** *

Коней, ослів, баранів добираємо добрих ми, Кірне. Кожен бажає від них мати найліпший приплід.

А благородний бере собі жінку із роду низького, лиш би з собою вона грошей у дім принесла.

Жінка шляхетна також не зречеться дружитися з мужем простого роду, бо їй краще багатство, ніж рід.

Гроші в пошані тепер. Благородний бере собі просту, і благородну — низький. Гроші змішали усіх.

Тож не дивуй, Поліпаїде, що громадян потьмарились роди: велике й низьке перемішалось у нас.

** *

Чернь пустодумну п’ятою притиснути треба міцніше, вістрям колоти її, шию схилити в ярмо:

Люду з такою любов’ю до деспотів, мабуть, відколи сонце сіяє вгорі, ще не бувало ніде.

Бідність найгірше гнітить благородного мужа, о Кірне, гірше, як старість важка, гірш, як пропасниця зла.

Щоб від нужди врятуватися, краще з високої скелі кинутись, краще знайти смерть у безодні морській.

Той, кого злидні спіткали, уже ні зробити не може, ані сказати чого — скутий у нього язик.

** *

Зевсе, дивуюсь тобі я.

Усім володієш ти світом.

Влада безмежна твоя.

Слава велика тобі.

Серце і думка людини відкриті для тебе достоту;

Царю, потуга твоя рівних не має собі.

Чом же трапляється так, що всім посилаєш, Кроніде,

Долю однакову ти — праведним людям і злим, тим, що добро і покору шанують, і тим, що душею несправедливі, всякчас намірів повні лихих?

** *

Правду говорять, мій Кірне: найкраще в людині — то розум, а недоумство людське справді найгірше за все.

** *

Кожному смертному краще на світ не родитися зовсім, краще не бачить йому променів сонця ясних, а народившись — Аїдову браму пройти якнайшвидше, щоб у земній глибині сном непробудним заснуть.