Греція

Словник імен і назв

Агамемнон — син Атрея, брат спартанського царя Менелая, проводир греків у Троянській війні.

Аід (Гадес, Плутон) — брат Зевса, володар підземного світу і царства померлих. Згодом Аїдом стали називати й саме підземне царство.

Акант — рослина з родини акантових, була зразком для орнаментів.

Анаксагор — філософ, жив бл. 500-428 рр. до н.е., представник матеріалістичної натурфілософії, розповсюджував своє вчення в Афінах, був близько знайомий з Періклом.

Аполлон — син Зевса, бог сонця і світла (Феб), мудрості (Дельфійський оракул) і мистецтва. Його зображували у супроводі дев’яти муз — богинь історії (Кліо), ліричної поезії (Евтерпа), комедії (Талія), трагедії (Мельпомена), танців (Терпсіхора), любовної поезії (Ерато), гімнів (Полігімнія), астрономії (Уранія), епосу (Калліопа).

Аргус — велетень, усе тіло якого було очима.

Ареопаг — суд, який здійснював кримінальне судочинство.

Арес або Арей (у римлян — Марс) — син Зевса, бог війни, бурі і негоди.

Аріадна — дочка крітського царя Міноса й Пасифаї. Допомогла Тезею вибратися із заплутаного підземелля — лабіринту.

Артеміда (у римлян — Діана) — дочка Зевса, богиня полювання, охоронниця дівочої цноти, помічниця при пологах.

Асфодель — трав’яниста рослина з родини лілейних.

Ата — дочка Зевса, богиня раптового безумства, що затьмарює розум.

Аттіка — одна з найбільших областей Середньої Греції, де знаходиться гора Парнас і розташовані Афіни — центр політичного і культурного життя.

Афіна (у римлян — Мінерва) — дочка Зевса, богиня мудрості, наук і військової справи.

Афродіта або Кіпріда (у римлян — Венера) — богиня вроди і кохання.

Ахеронт — річка підземного царства.

Беллерофонт — син корінфського царя Плавка, який на крилатому коні Пегасі вбив потвору Химеру.

Бромій (з грецької — шумливий) — одне з імен Діоніса.

Геката — богиня чародійства, привидів і нічних кошмарів, також богиня місяця.

Гекуба — дружина Пріама, царя Трої.

Геліка — дочка аркадського владаря Лікаона, мати міфічного Аркада.

Геліос (у римлян — Сол) — бог сонця, батько Фаетона.

Гера (у римлян — Юнона) — сестра і дружина Зевса, головна богиня на Олімпі, охоронниця цноти і подружньої вірності.

Геракл (у римлян — Геркулес) — один із найпопулярніших героїв, син Зевса й Алкмени, дружини царя Амфітріона. Наділений великою силою, здійснив дванадцять подвигів.

Гермес (у римлян — Меркурій) — посланець і вісник богів. Посилав людям сновидіння, супроводив померлих до підземного царства. Його вважали також богом торгівлі, винаходів, спортивних змагань, покровителем пастухів і мандрівників.

Гестія (у римлян — Веста) — сестра Зевса, богиня домашнього вогнища.

Гефест (у римлян — Вулкан) — син Зевса й Гери, бог вогню і ковальства, чоловік Афродіти.

Гіменей — син Аполлона, бог шлюбу.

Гіпербол (пом. 411 р. до н.е.) — афінський політик-демократ, який став вождем демосу після смерті Клеона у 422 р. до н.е.

Гіпербореї — легендарний народ, що, згідно повір’я жив по той бік північного вітру (Борея) у вічному блаженстві Крайньої Півночі.

Даная — дочка аргоського царя Акрісія, який замкнув Данаю в мідній вежі, боячись пророцтва, що його вб’є її син. Зевс прийшов до Данаї у вигляді золотого дощу, й вона народила сина Персея.

Дарій — останній цар (336-330 рр. до н.е.) з династії Ахеменідів. Зазнав поразки від Александра.

Деметра (у римлян — Церера) — дружина і сестра Зевса, мати Персефони, богиня родючості, покровителька землеробства.

Діоген — філософ-кінік, жив бл. 412-323 рр. до н.е.

Діоніс (у римлян — Вакх або Бахус) — син Зевса й Семели, бог рослинності, виноградарства і виноробства; покровитель театрального мистецтва.

Евполід (446-412 рр. до н.е.) — афінський комедіограф, автор 14 комедій на політичну тематику.

Егей — міфічний афінський цар, батько Тезея.

Егіна — гористий острів у Сардонічній затоці поблизу Аттіки.

Електра — дочка міфічного царя Агамемнона й Клітемнестри.

Елліни — самоназва греків, яка поширилася в античності від імені Елліна, сина Девкаліона і Пірри, який вважався міфологічним родоначальником народу. Вперше в цьому значенні вжив Архілох.

Еос (у римлян — Аврора) — богиня вранішньої зорі.

Ерехтей — міфічний цар Афін, який започаткував у місті культ богині Афіни.

Еринії (у римлян — Фурії) — богині помсти, які переслідували убивць і клятвопорушників.

Ерот (у римлян — Амур або Купідон) — бог кохання, син Афродіти. Його коханою була Психея.

Ефір — повітря, небо; у грецькій міфології вищий променистий шар повітря.

Зевксід (V—IV ст. до н.е.) — давньогрецький живописець.

Зевс (у римлян — Юпітер) — син Реї й Крона, чоловік Гери, наймогутніший з богів грецького народу, батько й володар богів та людей.

Іліон — найдавніша назва Трої, засновником якої вважався Іл, син міфічного царя Троса й Каллірої.

Кассандра — дочка царя Трої Пріама, правдивим пророцтвам якої ніхто не вірив.

Кекроп — аттичне божество землі, вважався засновником Афін, а також першим афінським царем. Зображувався у вигляді напівлюдини-напівзмії.

Кентаври — міфічні істоти, напівлюди-напівконі. Разом з сатирами вони складали почт Діоніса.

Кербер (Цербер) — син Тіфона і Єхидни, лютий триглавий пес, що охороняє вихід з Аїду.

Кери — злі демони, діти Нюкти (Ночі).

Кіприда (від назви острова Кіпр) — одне з імен Афродіти.

Кірка або Цірцея — чарівниця з острову Ея, дочка Геліоса, тітка Медеї.

Клеон — афінський політичний діяч і вождь (429-421 рр. до н.е.).

Кратін — давньогрецький комедіограф, автор 28 комедій, яким властива політична злободенність.

Крон, Кронос (у римлян — Сатурн) — бог часу (хронос з грецької — час). Спочатку був богом землеробства.

Кроніон — Зевс, син Крона.

Курети — діти Геї, міфічні слуги, які на острові Кіпр ударами списів і звуками тимпанів створювали галас, щоб не чутно було плачу новонародженого Зевса.

Лакедемон — назва давньогрецької держави Спарти, яка знаходилася на території Лаконії.

Лісіпп — відомий давньогрецький скульптор IV ст. до н.е.

Майя — гірська німфа, дочка Атланта, яка народила від Зевса Гермеса.

Мемнон — син Еос і брата Пріама Тіфона, міфічний цар Ефіопії, загинув під час Троянської війни у поєдинку з Ахіллом.

Менади (вакханки) — супутниці бога Діоніса, які в божевільному екстатичному танку, розмахуючи смолоскипами, неслися лісами і горами.

Менелай — син Атрея, брат Агамемнона, цар Спарти, чоловік Єлени Прекрасної.

Мнемозіна — богиня пам’яті, мати муз, батьком яких був Зевс.

Мойра — доля, таємнича, нездоланна сила, що тяжіє над людьми й над богами. Часом її уявляли в трьох втіленнях — Парках, з яких одна визначала людську долю, друга пряла нитку цієї долі, третя перетинала ту нитку, коли людина помирала.

Неарх — друг юності Александра, супроводжував його у індійському поході.

Океан — один з титанів, який скорився Зевсові після перемоги над титанами. Батько німф-океанід.

Олімп — священна гора древніх греків на кордоні Македонії й Фессалії; вершину Олімпу заселяли боги.

Олімпіада — мати Александра, дружина Філіппа II Македонського.

Ори — богині, які уособлювали зміну пір року, охоронниці порядку й законності в суспільстві.

Орф — двоголовий пес, двійник Цербера, батько Сфінкса. Був убитий Гераклом (десятий подвиг Геракла).

Паллада — від грецького — діва, одне з імен богині Афіни.

Пан — син Гермеса і німфи Дріопи, козлоногий бог лісів та гаїв, покровитель отар, пастухів, мисливців, рибалок.

Панафінеї — головне свято на честь богині Афіни спершу в Афінах, а потім по всій Аттіці, що відбувалося раз на чотири роки.

Парнас — гірський масив у Аттіці, де, як вважалося, перебувають Аполлон й Музи.

Пелей — герой, син Еака, чоловік Фетіди, батько Ахілла.

Пердікка — воєначальник Александра Македонського.

Пілос — місто на південному заході Пелопоннесу, в якому правив гомерівський Нестор.

Пісістрат — афінський тиран, жив бл. 600-528 рр. до н.е.

Полігнот — грецький художник першої половини V ст. до н.е.

Поліфем — син Посейдона, кіклоп (або циклоп), якого осліпив Одіссей.

Пріап — син Діоніса, божество садів, його статуї оберігали сади від злодіїв.

Продік — молодший сучасник Протагора, афінський філософ і мовознавець.

Сарпедон — син Зевса і Європи, учасник Троянської війни, загинув від руки Патрокла.

Сатири — супутники Діоніса, демони плодючості, нижчі лісові божества, які разом з німфами блукають лісами, розважаються музикою й танцями.

Селена — богиня місяця.

Семела — мати Діоніса, якого народила від Зевса.

Сізіф — міфологічний засновник і цар Корінфу, якого боги за спробу обдурити смерть (Танатос) покарали тим, що в підземному царстві він мусив викочувати на гору великий камінь, який знову котився вниз.

Сімонід (556-468 рр. до н.е.) — давньогрецький поет.

Солон (бл.640-560 рр. до н.е.) — афінський політик і поет.

Сцілла — дочка Гекати, міфічне морське чудовисько, мало дванадцять ніг і шість голів на шести шиях.

Таксіарх і пентакоксіарх — військові командири армії Александра з підлеглими по 1000 і 500 воїнів.

Тапсос — рослина, з якої добували жовту фарбу.

Тартар — нижча частина підземного царства — Аїда, країна померлих, знаходиться від землі на тій же відстані, що земля від неба.

Теофраст — давньогрецький філософ (372-288 рр. до н.е.), учень і друг Арістотеля, автор праць з філософії, риторики, поетики, країнознавства, музики, релігії.

Тесей — афінський герой, син царя Егея, який уславився своїми подвигами.

Тімбрід — гора в Сіцілії.

Трітогенея — одне з імен богині Афіни, яке походить від назви річки (або солоного озера) Трітон.

Фаетон (з грецької — палаючий) — син Геліоса.

Фетіда — дочка морського царя Нерея, дружина Пелея, мати Ахілла.

Фідій — друг, помічник Перікла, брав участь у реконструкції Акрополя, творець статуй Афіни Парфенос і Зевса Олімпійського.

Філіпп — Македонський цар, батько Александра, жив у 383-336 рр. до н.е., поклав початок македонській гегемонії у Греції, створив передумови для формування світової держави свого сина.

Фол — гостинний кентавр, який частував Геракла.

Фрініх (бл. 500 р. до н.е.) — афінський драматичний поет, розробляв міфологічні, історичні, сучасні сюжети.

Фукідід — афінський державний діяч, політичний супротивник Перікла, піддавав критиці його фінансову й союзницьку політику і був вигнаний з Афін.

Хаос — зяюча безодня, у більшості давніх філософів — початковий, невпорядкований, безформний стан світу.

Харити (у римлян — Грації) — богині краси, радості і втілення жіночої принадності; Євфросинія (радість), Талія (колір), Аглая (блиск). Вважалися дочками Зевса й Гери (або Евріноми).

Харон — міфічний сивий, похмурий старий, який переправляв душі померлих через річку Ахерон і отримував за це обол (дрібну монету), яку клали до рота померлого.

Хейрон (або Хірон) — найповажніший серед кентаврів, уславився своєю мудрістю та справедливістю, був вихователем багатьох героїв (Асклепія, Ахілла, Кастора, Полідевка, Ясона, Геракла). Випадково поранений отруєною стрілою Геракла, відмовився від безсмертя на користь Прометея.

Херонея — місто у північно-західній Беотії.

Химера — чудовисько з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона.