Рим

Боги і герої стародавнього Риму

Янус

Янус був ще до Юпітера божеством неба і сонячного світла, він відчиняв небесні ворота і випускав сонце на небосхил, а на ніч зачиняв ці ворота. Потім він поступився місцем владики неба Юпітерові, а сам зайняв не менш почесне — владики всіх початків і починань у часі. Під його заступництвом знаходилися усі входи і виходи, чи то двері приватного будинку, храму богів чи ворота міських стін. Ім’ям Януса, до якого звертались жерці, починався кожний день; перший місяць року і перший день року також назвали його ім’ям і святкувалися на його честь. Богу Янусу приносилися жертви у вигляді медяних пирогів, вина, плодів. Люди зичили одне одному щастя і дарували солодощі як символ задоволення всіх бажань у наступному щасливому і солодкому році. Сварки і розбрати з криком і галасом заборонялись законом, щоб не затьмарити ними доброзичливе ставлення Януса, який у гніві міг наслати поганий рік. У цей знаменний день жерці в присутності всіх посадових осіб приносили Янусові в жертву білого бика і виголошували молитви про благополуччя римської держави. Храм Януса мав дві великі арки, що з’єднувались поперечними стінами, навпроти яких знаходилось двоє воріт. Усередині стояла статуя бога, у якого було два обличчя, звернених у протилежні сторони (старим — у минуле, молодим — у майбутнє). У руці Янус тримав ключ, яким він відмикав і замикав небесні ворота. Оскільки Янус був богом часу, який вів рахунок дням, місяцям і рокам, то на його правій руці (на пальцях) було написане число 300 (латинські цифри = CCC), а на лівій — 65 (латинські цифри — LXV), що означало число днів у році. Особливу роль храм Януса відігравав у військових справах Древнього Риму. Коли приймалося рішення про оголошення війни, головна урядова особа, цар чи консул, відмикав ключем подвійні двері храму і під арками перед ликами Януса проходили озброєні воїни, що відправлялися в похід, а також юнаки, що уперше взялися за зброю. Упродовж усієї війни ворота храму стояли відчиненими. Коли ж укладався мир, тоді озброєні війська, повертаючись з переможного походу, знову проходили перед статуєю бога, і важкі подвійні дубові двері храму, прикрашені золотом і слоновою кісткою, знову зачинялися на ключ.

Бог Янус, крім того, вважався заступником доріг і подорожніх. Його шанували й італійські мореплавці, які вірили, що саме він навчив людей будувати перші кораблі. Існувало також повір’я, що Янус царював на землі ще до Сатурна і всім навичкам обробки землі, знанням ремесел і відліку часу люди зобов’язані цьому доброзичливому і справедливому божеству. Дружиною Януса була німфа води Ютурна, покровителька джерел, а син їхній Фонс шанувався як бог фонтанів і джерел, що б’ють з-під землі. На честь Фонса в жовтні влаштовувалися свята — фонтиналії. Колодязі обвивали гірляндами з квітів, а в джерела кидали вінки. Тому і Янусові, батьку Фонса, приписували створення всіх річок і струмків.