Лев Толстой

Кісточка

Купила мати сливи й хотіла їх дати дітям після обіду. Вони лежали на тарілці. Ваня ніколи не їв слив і все нюхав їх. І дуже вони йому подобались. Дуже хотілося з’їсти. Він усе ходив мимо слив. Коли нікого не було в світлиці, він не втримався, схватив одну сливу і з’їв. Перед обідом мати порахувала сливи й бачить: одної нема. Вона сказала батькові.

За обідом батько й говорить: «А що, діти, чи не з’їв хтось одну сливу?» Усі сказали: «Ні». Ваня почервонів, як рак, і теж сказав: «Ні, я не їв».

Тоді батько сказав: «Що з’їв хтось із вас, це недобре; та не в тім біда. Біда в тому, що в сливах є кісточки, і якщо хто не вміє їх їсти і проковтне кісточку, то через день помре. Я цього боюсь».

Ваня зблід і сказав: «Ні, я кісточку кинув за віконце».

І всі засміялись, а Ваня заплакав.