Дональд Біссет

Троє кошенят

Колись давно жила бабуся, що мала кішку і троє кошенят. Одне кошеня казало: «Няв!» Друге казало: «Няв!» А третє казало: «Гав-гав!»

Мама-киця дивувалася:

— Не можна казати «Гав-гав!», кажи: «Няв!», як усі.

— Няв! — сказало перше кошеня.

— Няв! — сказало друге.

— Гав-гав! — сказало третє кошеня, яке звали Чорнушка.

Бабуся дала кішці та двом першим кошенятам молока, а Чорнушці кістку.

— Тобі я дам молока, як навчишся казати «Няв!», — промовила стара.

Бідолашна Чорнушка не любила кісток і надумала піти у світ — чи не навчиться десь там казати: «Няв!»

Спершу вона зустріла корову.

— Му-у-у! — сказала корова. — Я їм травичку.

Чорнушка засумнівалася, чи припаде їй трава до смаку, тож пішла собі далі.

Потім вона зустріла маленьку дівчинку і спитала в неї, що та любить їсти.

— Шоколадні тістечка, бутерброди з джемом і апельсинове желе, — відповіло дівча.

Чорнушці здавалося, що їй таке не сподобається. Вона зажурилася й почала плакати. Саме в цей час проїздив неподалік паротяг.

— Чого ти плачеш, кицюню? — спитав він.

— Бо я голодна і хочу молочка, — відповіла Чорнушка.

— Ой, бідолашна! — сказав паротяг. — А вугілля тобі не зарадить?

— Навряд, — мовила Чорнушка. Та все ж таки покуштувала вугілля, яке їй справді зовсім не сподобалося.

— У нас на залізниці є й інші машини, я можу попросити в них бензину для тебе, — запропонував паротяг.

Однак Чорнушка не любила бензину, тому попрощалася з паротягом і пішла далі.

Згодом вона побачила маленького цуцика з його мамою.

І раптом цуцик озвався: «Няв!»

— Що ти сказав? — перепитала Чорнушка.

— Няв! — відповів собачка.

А його мама промовила:

— Не можна казати: «Няв!» Треба казати: «Гав-гав!», як усі собачата. Поки ти так не скажеш, тобі не перепаде смачної кісточки!

— Слухай, а коли я віддам тобі своє «Гав-гав!», що ти даси мені за це? — спитала Чорнушка.

— Я віддам тобі своє «Няв!» — відповів цуцик.

Так вони й помінялися. Собачатко побігло до мами і сказало: «Гав-гав!» Мама зраділа й дала йому кісточку.

А Чорнушка подалася додому. Коли вона повернулася, був час підвечірку, і бабуся налила кішці та двом кошенятам молочка.

— Няв! — сказала кішка.

— Няв! — сказало перше кошеня.

— Няв! — сказало друге.

— Няв! Няв! Няв! — сказала Чорнушка.

Тож бабуся налила їй велике блюдце молока.

— Мурр, — промуркотіла кішка.

— Муррр, — замурчало перше кошеня.

— Муррр, — підхопило друге.

— Муррр, мурр, муррр! — замуркотіла Чорнушка і вихлебтала своє молоко.