Іван Крилов

Квартет

Вигадниця Мартишка,

Осел,

Козел

Та клишоногий Мишка

Затіяли Квартет заграть.

Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали

Й під липу в лузі посідали,

Щоб світ мистецтвом чарувать.

Ударили в смички — ладу ж дарма шукать!

«Стій, братця, стій! — кричить їм Мавпа, — постривайте! Хіба заграєм так? Інакше посідайте».

Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта,

Я, прима, сяду проти втори;

Тоді вже піде музика не та:

У танець підуть ліс і гори!»

Знов сіли, почали Квартет;

А діло все не йде вперед.

«Стривайте ж, я знайшов секрет, —

Кричить Осел, — усе в нас піде ладом,

Як поряд сядем».

Послухали Осла, поважно сіли в ряд;

А все-таки Квартет не йде на лад.

Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари

І свари,

Кому і як сідать.

Припало Солов’ю якраз там пролітать,

До нього всі вдались, як до свого спасіння:

«Будь ласка, — мовили, — таж наберись терпіння, допоможи Квартет улаштувать, і ноти й інструмент зуміли ми дістать, скажи лиш, як сідать!»

«Щоб буть музикою, потрібне тут уміння та трохи тонших би ушей, — їм одмовляє Соловей, — тож, як сідати — сварки марні, бо з вас музики незугарні».