Поезія Вагантів

Пісня про долю

I мінлива, і зрадлива

доля гірш од місяця:

то повніє, то марніє, а то, глянь - не світиться.

Зла година - то гостинна, то у кігті схоплює:

наше щастя і нещастя, наче лід, розтоплює.

Незбагненна, навіженна доля - мов те колесо:

то карає, то втішає

ніжновабним голосом.

Мені мило засвітила

доля, та сховалася: бідне тіло геть змарніло, у лахміття вбралося.

I кохання, і страждання - все в руках приречення.

Доля злая вимагає нині в нас відречення. Ви, що з волі злої долі стали нещасливими, дружним хором гоніть горе співами тужливими!

Переклав Мирон Борецький