Поезія Вагантів

Орден вагантів

Щойно спів почується «Йдіте в світ безкраїй!» — то ченці збираються, клірик поспішає, і левіт про Біблію миттю забуває: в орден всі вливаються, що життя спасає.

Наш статут наказує: зважте все старанно!

У житті поводьтеся гідно, бездоганно.

Вам не личить знатися з кліриком захланним, що ні з ким не ділиться, бо з нутром поганим.

Милосердя любимо й праведну дорогу: обіцяєм кожному нашу допомогу, приймемо багатого і людину вбогу — тую, що побожнії гонять од порога.

В ордені вагантському ми ченцеві раді, щедрому пресвітеру та його відраді.

Вчителям і клірикам, школярів громаді, над усе — студентові в гарному наряді.

Шваби, сакси, мейсенці, наші друзі славні, що до нас зібралися з міст і глухомані, постанови слухайте наші бездоганні: «Згиньте, люди скнаристі, скупарі захланні!»

В орден ми приймаємо чесних і лукавих, дужих, сили сповнених, немічних, кульгавих, виснажених старістю, молодих і жвавих, до Венери жадібних і до неї млявих, миролюбних, лагідних, буйних, інтригантських, з Швабії, з Італії та з країв слов’янських, і маленьких карликів, і людей гігантських, тихих, скромних вдачею і бундючно-панських.

Орден відкриває нам істину єдину: тут ми щастя знайдемо й радісну годину.

Нам миліше в ордені їсти буженину, ніж з ячменю вариво та суху скорину.

Тут нам заборонено прокидатись зранку: всяка нечисть юрбами бродить до світанку і облудні видива шле нам безустанку.

Дурень хай зістрибує з ліжка до сніданку.

Тут нам заборонено утреню служити — вставши, краще в затінку снідання спожити. Вина ми смакуємо і курчаток ситних. Одного лиш лячно нам — не програти б свити.

Орден наш родиною слушно звати стану: ми ж бо всіх приймаємо з будь-якого стану.

Ще раз проголосимо твердо, без обману: всіх у нас стрічаємо, як рідню жаданну.

Мати дві одежини в ордені негоже: хто тут одягається, мов якийсь вельможа, мусить щось програти нам — це підтвердить кожен.

Зайвого ж позбутися гра всім допоможе.

Хто бажає йти до нас, хай собі затямить: дорожиш сорочкою — пожертвуй штанами!

І не мрій про чоботи — тішся постолами, бо тебе відлучимо, як не згоден з нами!

Поки не наївся всмак, не виходь із хати: вміє найскупішого бідний упрохати; може й мідячок не раз добрий приріст дати з ним гравець удачливий виграє дукати.

Хай не дмуть в обличчя нам грізні вітровії, слізьми хай не миється бідний в безнадії і про долю кращу хай і в недолі мріє, бо, бува, за лихом йдуть радісні події.

Всім, кого зустрінете, треба пояснити, чом гріхи ви мусите піснею хулити: «Щоб нечесних гудити, чесних похвалити, чесно від цапів овець чесних одділити.»

Переклав Мирон Борецький