Міська і народна лірика

Робін Гуд і герфордський єпископ (Англійська балади)

Присвячено рицарям славним пісні, Робін Гудові зокрема,

А про те, як в єпископа злото він взяв.

Крім моєї, пісні нема.

В Барнеській долині сталося це, де ліс зелений ізріс, єпископ із пишним почтом своїм проїхати мав той ліс.

«Прудкого оленя, — сказав Робін Гуд, — найкращого вбити слід;

Герфордський єпископ сьогодні сповна заплатить нам за обід.

Вб’ємо ми оленя й зготуєм його, допоки вогонь не погас,

А я пильнуватиму, щоб не подавсь єпископ деінде од нас».

І Робін, і хлопці його одягли вівчарськеє убрання,

І єпископ навколо вогнища їх побачив зі свого коня.

«Гей, що тут у вас? — єпископ гукнув, — а хто ж це, хто це посмів

королівського звіра шляхетного вбить, коли тут так мало їдців?»

«А ми вівчарі, — Робін Гуд відповів, —

І сир нам овечий набрид, — шляхетний олень — королівський звір сьогодні в нас на обід».

«Ви сміливі хлопці, король мусить знать, що ви накоїли тут,

отож збирайтесь зо мною в путь — на королівський суд!»

«О змилосердься! — Робін гукнув, — не личить злоститись попам!

Невже-таки й справді ти б захотів життя вкоротити нам?»

«Яке милосердя, — єпископ сказав, — та й як йому бути тут?

Мерщій збирайтесь зо мною йти на королівський суд!»

Тут спиною Робін на дуба зіперсь, а ногою вперся в моріг

І з-під вівчарського убрання витяг мисливський ріг.

Він встромив його в рота вузьким кінцем і враз почав сурмить,

І сімдесят його молодців на поклик з’явились ту ж мить. На коліна упали вони перед ним, і він владно долоню простер,

І тоді довгов’язий Крихітка Джон обізвався: «Що сталося, сер?» «Аж ось герфордський єпископ стоїть, милосердя не має він, ні!» «То вбий його, — Крихітка Джон сказав, і нехай він згниє в труні!» «О, будь милосердним, Робін Гуд, — єпископ обізвавсь, —

Коли б я знав, що стріну тебе, я б іншим шляхом подавсь!»

«Ні, милосердя тобі нема, —

озвавсь тоді Робін Гуд, —

В Барнеській долині буде суд, короткий і правий суд!»

І за руку єпископа Робін повів

У Барнеську долину ту ж мить,

І він мусив обідати з ними вночі, і пиво й вино з ними пить.

І єпископську мантію Крихітка Джон

На зеленій траві розіслав,

І з товстого єпископського гаманця триста фунтів відрахував.

«Приємно, — тут Крихітка Джон сказав, —

дивитись на злото сяйне,

але неприємно дуже мені, що єпископ не любить мене!»

І музикам грати звелів Робін Гуд,

І в одежі його старій

Танцював той єпископ і дуже радів, що з лісу вийшов живий.

Переклав Леонід Первомайський