За Німан геть звідси…

За Німан геть звідси,
Гартована зброя й коней повний гурт,
Дівчино моя,
Обійми, дай меч.

За Німан, за Німан!
І нащо за Німан?
Серцем ти там не припадеш,
Що вабить за Німан?
Чи край там гарніший,
Квітчастіша оболонь,
Чи миліші дівчата,
Що поспішаєш туди?

Не поспішаю до дівчат,
Я поспішаю на бенкет
Червоні пити меди,
Невірних лити кров.

Хочеш бенкету — зачекай,
Кохання ти моє,
Я бенкет уряджу,
Нагодую, напою.
Глянь, груди мої відкриті,
Тож серце моє візьми,
Крові моєї напийся,
Напийся моїх сліз.

Дівчино, стій, стій,
Твої слова мов бритви,
Я з поля, я з битви
Повернуся, я твій.

Не повернешся, не повернешся,
Кохання ти моє,
Твоє серце відвикне,
Твоя пам'ять забуде.
Глянь, кінь уже покидає
Пасовисько й ясла,
А в полі червоному
Нехибно твоя могила.

Таж великий є Бог,
Я в зброю мою вірю,
Куди тільки нею націлюсь,
Там впаде лютий ворог.

Якщо вже твоя воля
Йти на бій, на лютий,
Ох, тяжка моя доля,
Повна я тривоги!
Я сльози буду ронити
І слати Богу молитви,
Щоб тебе зволив захистити,
Щоб ворог утекти мусив підлий.