Два фіати

Красива мірошничка

Учора йшов я через пустиню,
вже заdarka, і щось на мене
загарчало зтиха. Враження
нічого собі, із сердечністю, М.

Страх як зі старої книжки: вона боїться, що може стати пантерою
і це її аж ніяк не збуджує, бо що робить пантера? Чи може пантера
не закривати рота для фотографії, чи може лягати спати у черевиках нових?
Пантера черствить хліб, на який подивиться, має такий дар із див.

Мірошничка має дар теж файний, що оживляє м'ясо.
Але одне хотіла б мати від пантери: коли хтось приходить і каже згасаючи,
поїзд, який існує тільки в розкладі, щойно пішов, уміти
сказати: «ах, так?». А не намагатися з'їсти сонце, щоб не зайшло, поспішаючи.