Глибинні зрушення у поезії першої половини XX століття. Поетична мозаїка. Авангардистські й модерністські явища у Західній поезії першої половини XX століття

Пабло Иеруда

Мовчання - не золото

Пабло Неруда (справжнє ім’я — Рікардо Еліссер Нефталі Рейєс Басоальто, 1904—1973) — чилійський поет, лауреат Нобелівської премії. У своєму творчому розвиткові він подолав шлях від інтимної лірики, наснаженої трагічним неприйняттям світу, до громадянської поезії і, далі, — до масштабної епічної поеми про землю та людей Латинської Америки. Визначальна особливість лірики Неруди — оригінальний синтез національної міфологічної традиції та здобутків західної модерністської поезії.

А чому рубін промениться пасмами пломінкими?

А чому осередок топаза заповнюють соти жовтаві?

А чому колір спів чарівливих міняє троянда ясна?

А чому самоцвіт холодний, як утоплениця в воді?

Що в зоряну ніч липневу примушує блякнути небо?

Де ящірка для хвоста купила строкату фарбу?

Де горить підземний вогонь, що життя повертає гвоздикам?

Де добуває сіль в зорях своїх прозорість?

Де вугіль спав і прокинувся таким безконечно чорним?

Де в світі купують тигри золото й траур стрічок?

Коли про свій запах ніжний дізналася вперше жимолость?

Коли зрозуміла сосна про своє запашне багатство?

Де апельсини вивчають науку вічного сонця?

Як дим підійматись навчивсь?

Як розмовляє коріння?

Де зорі вологість беруть?

А чому вічно злий скорпіон?

А слон благодушний і добрий?

Про що черепаха міркує?

Куди ховається тінь?

Яку мелодію дощ виспівує?

Де помирають птиці?

А чому зелені листки?

Так мало іще ми знаєм,

Про дещо тільки здогадуємось,

Повільно так осягаєм.

Для запитань — мало життя!..

Переклад К. Дрока

«Ми знали, що війну не можна припинити, якщо не вирвати її коріння. Усі прояви цієї так званої цивілізації нам остогидли: її основи, її логіка, її мова. Урешті-решт обурення набуло таких форм, у яких гротескне та абсурдне брало гору над естетичними цінностями».

Трістан Тцара