Глибинні зрушення у поезії першої половини XX століття. Поетична мозаїка. Авангардистські й модерністські явища у Західній поезії першої половини XX століття

Гійом Аполлінер

Зона (Уривок)

<...> Я бачив сьогодні вранці тарну вулицю, забув як зветься. Нова і чиста, сурмою сонячною ллється. Робітники, урядовці, вродливі стенотипістки щобудня чотири рази по ній проходять пішки. Уранці тричі ревуть там сирени мідні.

Дзвін як скажений гавкає там опівдні. Вивіски, написи, об'яви, реклами лящать звідусіль папужими голосами.

Я люблю це, симпатичний індустріальний модерн. Між вулицею Омон-Г'євіль і авеню де Терн.

Ось молода ще вулиця, ти хлоп'я, і мама тебе убирає в біле або в голубе.

Ти дуже побожний, як і вірний твій друг Рене Даліз. Пишнота церковна зворушує вас до сліз.

О дев'ятій, як газ зблакитнів, з дорміторію до каплиці викрадемось було та й ну цілу ніч молитись.

А уроча й одвічна глибінь аметистова знову і знову сяйвом огнистим славу являла Христову.

То голублена нами лілея прекрасна.

То світич рудоволосий, що ніколи од вітру не згасне.

То блідий та обагрений Син скорбної матері. То древо, що буйнує з намоленими стигматами. Шибениця подвійна честі й безсмертя. Зоря шестипільна.

Бог, що вмирає в п'ятницю і воскресає в неділю. То Христос возноситься в небо, чим не авіаспорт? По висоті безперечно він побив світовий рекорд. Христос — зіниця ока.

Двадцята зіниця віків, двадцяте століття. Подібно Христу, птахом злітає в повітря. <...>

Літак нарешті сідає, стримавши останній ривок. Тоді небо заповнюється мільйонами ластівок. Налетіли соколи, сови і ворони-падальники. Ібіси, марабу і фламінго прилинули з Африки. Ширяє і Рок, овіяний легендами птах, Адамову голову першу заціпивши в пазурах.

З надхмар'я орел шугонув з погрозливим клекотом. Малюпунькі колібрі принеслися з замор'я далекого.

З Китаю прибились довгасті і гнучкі однокрильці пі-ї. Спареним льотом вони відбувають мандрівки свої.

Голуб-дух непорочний явився навіч,

Його лірохвіст ескортує, а з ним вічкастий павич.

І фенікс, що вміє сам відродитись

Із приску, випурхує огниста жар-птиця.

Сирени, покинувши підводні скелі,

Співають всі три раді та веселі.

Орел і фенікс, і пі-ї з Китаю ці

Всі з авіамашиною сестряться й братаються.

Ти в Парижі самотній між юрмами товпишся,

Мимо тебе ревуть чередою автобуси.

Туга кохання вогнем підступає до горла,

Неначе тобі судилась довічна погорда.

Якби жив ти давніше, то напевне пішов би в ченці,

А тепер то аж соромно, як молитва крутнеться на язиці.

Сам засмієшся із себе, мов пекло кругом загуло. Іскри сміху золотять життя твого тло.

Те життя, мов картина, повішена в темнім музеї,

Часом підходиш ближче поглянуть на неї. &lt;...&gt;

Переклад М. Лукаша

Повільне читання

1. Виокремте у прочитаному уривку тематичні блоки, пов’язані з:

а) зображенням життя великого індустріального міста;

б) переживаннями ліричного героя;

в) релігійною темою;

г) картинами сучасності;

ґ) міфологізацією природного світу.

2. Як у наведеному фрагменті здійснюється перехід від однієї теми до іншої? Визначте ці переходи в тексті.

3. Як поет передає динаміку життя сучасного міста?

4. Які образи відтворюють дух доби модернізації життя та бурхливого технічного розвитку?

5. Як Аполлінер осучаснює тему релігії? Знайдіть у тексті приклади насичення релігійних образів реаліями XX ст.

6. Зверніть увагу на широту земної географії, а також на поєднання реального та міфологічного планів у описі пташиного світу. Як цей опис пов’язаний із поетичною картиною реальності XX ст.?

Філологічний майстер-клас

7. Прокоментуйте наведений Аполлінером перелік образів «слави Христової».

8. Дослідіть особливості асоціативного переходу від теми Христа до теми XX ст. Що слугує з’єднувальним містком між цими темами?