Сторінками європейської модерністської поезії

Томас Стернз Еліот

Ранок біля вікна

(1888—1965)

Томас Стернз Еліот — англо-американський поет та літературний критик, лауреат Нобелівської премії, один із найвидатніших представників модерністської* інтелектуально-філософської лірики. У творах Еліота активно використовуються техніка «потоку свідомості»**, прийоми монтажу***, прийоми інтертекстуальності****, міфотворчості***** та інші художні новації, характерні для літератури першої половини XX ст.

У творчому розвиткові Еліота традиційно виділяють два етапи. На першому етапі, пов’язаному з естетичними шуканнями імажистів****** переважали заперечення бездуховної сучасності та прагнення зобразити колапс західної культури початку XX ст., що набули вершинного втілення в міфологічному образі «спустошеної землі». Після пережитого світоглядного зламу (друга половина 1920-х рр.) поет стає поборником традиційної системи європейських цінностей, а його творчість прибирає характеру релігійно-духовної лірики, у якій езотерична християнська символіка поєднується з багатозначною модерністською картиною світу.

У своїх віршах Еліот відтворював динамічну, розколоту на фрагменти, пойняту хаосом реальність, у якій опинилася людина доби Модерну. На хрестоматійний постулат новаторського мистецтва першої половини XX ст. перетворилося таке його твердження: «…розум поета постійно поєднує різнорідні переживання. Досвід звичайної людини хаотичний, фрагментарний. Вона закохується чи читає Спінозу, і ці дві події не мають нічого спільного одна з одною, або із клацанням друкарської машинки, або із запахом приготованої їжі».

Розгорнута шпага

Горизонт сподівань. Подані далі поезії належать до першого, «бунтівного*, періоду творчості Т. С. Еліота. Читаючи їх, спробуйте визначити конкретні явища, проти яких спрямовується протест автора, а також уживані ним новаторські засоби зображення дійсності.

Вони гуркотять тарілками, сніданок готуючи В кухнях підвальних уздовж вичовганих тротуарів, — Зрозумілі мені душі смутні покоївок. Що проросли без надії за ворітьми...

Коричневі хвилі туману набігають на мене Круговоротом облич на дні вулиці.

Зриваючи з перехожого, брудом забризканого.

Безпричинну посмішку, що висне в повітрі

І щезає над низкою дахів.

Переклад М. Стріхи

Повільне читання

1. Схарактеризуйте загальну картину ранку, зображеного у вірші «Ранок біля вікна».

2. Виділіть основні смислові складові цієї картини. Що їх поєднує?

3. За допомогою яких образів у вірші розкриваються ідеї стандартизації та омасовлення життя?

4. Як Т. С. Еліот передає стрімку динаміку та хаотичність дійсності початку XX ст.?

Аргументуйте свою відповідь цитатами.

Подискутуємо?

5. Як ви розумієте образ випадкового перехожого та посмішки, котру з нього «зривають»?

Філологічний майстер-клас

6. Чому, на вашу думку, вірш називається «Ранок біля вікна»?

Співтворче читання

7. Усно змалюйте свій «ранок біля вікна».