Літературна панорама доби провідні тенденції літератури другої половини XX століття

Пауль Целан

Фуга смерті

Горизонт сподівань. Прочитайте наведені далі твори та уривки творів повоєнних десятиліть. На основі прочитаного визначте провідні теми, проблеми та художні тенденції літератури того часу.

Пауль Целан (Пауль Анчель, 1920—1970) — німецькомовний поет та перекладач, один із найвидатніших новаторів світової лірики другої половини XX ст., який зажив слави «поета третього тисячоліття». Його творчість, у якій закарбувався трагічний досвід Голокосту, стала своєрідною відповіддю на популярну тезу філософа Г. В. Адорно про те, що після Освенцима поезія неможлива.

Як особистість Целан сформувався в багатонаціональній та багатомовній атмосфері Чернівців. Потрясіння часів Другої світової війни, насамперед важка примусова праця в румунському трудовому таборі та загибель батьків у таборах Трансністрії, розітнули навпіл життя поета. Врятувавшись від смерті, він залишився духовно спаралізованим пам’яттю про пережите. Всесвітнє визнання здобула целанівська «Фуга смерті» (вперше опублікована 1947 р. під назвою «Таїна смерті»), яка стала величним поетичним пам'ятником жертвам Голокосту.

Чорне молоко світання ми п’ємо його надвечір,

ми п’ємо його опівдні і зранку, ми п’ємо його вночі,

ми п’ємо і п’ємо.

Ми копаєм могилу в повітрі, де лежати не буде тісно.

Один чоловік живе в хаті, він зі зміями грає, він пише.

Він пише, коли темніє в Німеччині, твоя золотиста коса Маргарито.

Він пише це, й з хати виходить, і зорі блищать, і свистить він на псів,

свистить на євреїв своїх і велить копати могилу в землі.

І грати до танцю наказує нам.

Чорне молоко світання тебе ми п’ємо вночі,

ми п’ємо тебе зранку й опівдні, ми п’ємо тебе надвечір,

ми п’ємо і п’ємо.

Один чоловік живе в хаті, він зі зміями грає, він пише.

Він пише, коли темніє в Німеччині, твоя золотиста коса Маргарито.

Твоя попеляста коса Суламіф. Ми копаєм могилу в повітрі,

де буде лежати не тісно.

Він гукає: глибше рийте землю, ви перші, ви другі, співайте і грайте!

Він хапається за лезо в кобурі, він хитається, очі в нього блакитні.

Глибше лопатами рийте, ви перші, ви другі, грайте далі до танцю!

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе вночі,

ми п’ємо тебе опівдні і зранку, ми п’ємо тебе надвечір,

ми п’ємо і п’ємо.

Один чоловік живе в хаті, твоя золотиста коса Маргарито,

твоя попеляста коса Суламіф, він зі зміями грає.

Він гукає: солодше грайте смерті, бо смерть не з Німеччини майстер!

Він гукає: темніше торкайтеся скрипок, ви злинете димом в повітря,

для вас є могила у хмарах, де буде лежати не тісно.

Чорне молоко світання ми п’ємо тебе вночі,

ми п’ємо тебе опівдні, смерть це з Німеччини майстер,

ми п’ємо тебе зранку й надвечір, ми п’ємо і п’ємо.

Смерть це з Німеччини майстер, очі в нього блакитні,

він влучить у тебе свинцевою кулею, він влучить точно.

Один чоловік живе в хаті, твоя золотиста коса Маргарито.

Він нацьковує своїх псів на нас, він дарує нам могилу в повітрі,

він зі зміями грає і марить: смерть це з Німеччини майстер.

Твоя золотиста коса Маргарито,

твоя попеляста коса Суламіф.

Переклад М. Бажана