Літературна панорама доби провідні тенденції літератури другої половини XX століття

Даниїл Андрєєв

Троянда світу (Уривки)

(1906—1959)

Даниїл Андрєєв — російський поет, письменник та мислитель, котрий розвивав традиції національної духовної літератури. Жоден із його творів не було надруковано за життя, і лише наприкінці XX ст. завдяки зусиллям вдови письменника читач дістав змогу ознайомитися з його доробком. Найважливіша книжка Д. Андрєєва «Троянда світу» створювалася під час перебування автора у сталінських таборах (його засудили до 25 років позбавлення волі, однак після смерті Сталіна вирок було переглянуто). У ній здійснено оригінальну спробу представити цілісну філософсько-містичну картину світобудови, природи, історії, культури та людського буття.

«Ця книжка починалася, коли загроза нечуваного лиха вже нависла над людством; коли покоління, що ледь почало приходити до тями після потрясінь Другої світової війни, із жахом переконалося, що над обрієм уже клубочиться, згущуючись, дивна імла — передвісник катастрофи ще грізнішої, війни, яка має ще більше спустошити світ. Я починав цю книжку в найтемніші роки тиранії, що тяжіла над двомастами мільйонами людей. Я починав її у в’язниці, яка іменувалася політичним ізолятором. Я писав її тайкома. Рукопис я ховав, і добрі сили — люди і не люди — переховували його під час обшуків. І кожного дня я чекав, що рукопис буде відібрано і знищено, як було знищено мою попередню працю, котра забрала десять років мого життя й привела мене до політичного ізолятора».

«Я завершую рукопис „Троянди світу“ на волі, в золотому осінньому саду. Той, у ярмі котрого знемагала країна, давно вже пожинає в інших світах плоди того, що посіяв у цьому. І все ж останні сторінки рукопису я ховаю так само, як ховав перші, і не насмілююся втаємничити в їхній зміст жодну живу душу, і, як і раніше, немає в мене певності, що книжку не буде знищено, що духовний досвід, який вона містить, буде передано хоч комусь.

«А може — минеться, тиранія ніколи не повернеться? Може, людство збереже навічно пам'ять про страшний історичний досвід Росії?» — Така надія жевріє в душі кожного, без неї життя було би нестерпне.

Однак я належу до тих, кого смертельно поранили два великі лиха: світові війни та одноособова тиранія. Такі люди не вірять у те, що коріння воєн і тиранії вже подолано в людстві або що їх удасться подолати в недалекому майбутньому. Можна віддалити загрозу даної тиранії, даної війни, але за деякий час виникне небезпека іншої. Обидва ці лиха були для нас своєрідними апокаліпсисами — одкровеннями про могутність світового Зла та його споконвічну боротьбу із силами Світла. Люди інших епох, напевно, не зрозуміли б нас; наша збентеженість видалася б їм перебільшеною, наше світовідчуття — хворобливим. Утім, не перебільшене те уявлення про історичні закономірності, що його витаврували в людській істоті півсотні років споглядання та співучасті в подіях і процесах небувалого розмаху. І не може бути хворобливим той підсумок, який сформувався в людській душі як виплід найсвітліших і найглибших її боків.

Я важко хворий, роки життя мого злічені. Якщо рукопис буде знищено або втрачено, я вже не встигну його відновити. Проте якщо він дійде коли-небудь бодай до кількох людей, чия духовна спрага змусить їх прочитати його до кінця, долаючи всі труднощі, ідеї, закладені в ньому, не зможуть не стати Насінням, що пускає наростки в чужих серцях.

Переклад Є. Волощук