Літературна панорама доби. Постмодернии світ у постмодерністській літературі

Йосип Бродський

Дідона та Еней

Горизонт сподівань. Прочитайте наведені далі уривки з творів письменників-постмодерністів та висловлювання, які коментують характерні для постмодерної культури погляди. Знайдіть у цих прикладах відомі вам риси постмодерного світобачення та принципи літератури постмодернізму.

(1940—1996)

Йосип Бродський — російсько-американський поет, перекладач, драматург, есеїст, лауреат Нобелівської премії (1987). Його інтелектуально-філософська лірика підсумувала культурні досягнення «Срібної доби» й започаткувала постмодерністську сторінку в історії російської поезії.

Великий муж дивився у вікно,

для неї ж цілий світ кінчався краєм

його простої грецької туніки,

що збірками скидалася на море,

раптово скам’яніле.

Він же

дивився у вікно, і зір його тепер

такий далекий був, що губи застигли,

наче мушля, де на дні ховається гудіння,

й виднокруг у чарці був нерухомий.

А її кохання —

це тільки риба — може, навіть здатна

поплисти морем вслід за кораблем

і розтинати хвилі тілом гнучко,

і навіть, може, обігнати його, —

та в думці він уже ступив на берег.

І море обернулось морем сліз.

Та, як відомо, саме в мить зневіри

зривається і дме попутний вітер.

І славний муж покинув Карфаген.

Вона стояла

перед багаттям, що її вояки

під мурами міськими розпалили,

і бачила, як в мареві багаття,

що тріпотить між полум’ям і димом,

безгучно розпадався Карфаген

задовго до Катонова пророцтва.

Переклад К. Шахової

«Постмодерна ситуація нагадує мені чоловіка, закоханого в дуже освічену жінку. Він розуміє, що не може сказати їй „кохаю тебе шалено“, бо розуміє, що вона розуміє (а вона розуміє, що він розуміє), що такі фрази — прерогатива Лізли. Утім, вихід є. Він має сказати: „За висловом Ліали, кохаю тебе шалено“. При цьому він уникає удаваної простоти, показуючи їй, що не може говорити просто; дає їй на здогад, що кохає її, але його кохання живе за часів утраченої простоти. Якщо жінка готова грати в цю гру, вона зрозуміє, що освідчення в коханні залишилося освідченням у коханні. Для обох співрозмовників не доступна простота, обоє вони витримують натиск минулого, натиск усього сказаного до них, від якого вже нікуди не дінешся, обоє свідомо й охоче поринають у гру іронії… І все-таки їм удалося ще раз поговорити про кохання…»

У Еко