Західна модерністська проза першої половини XX століття

Джеймс Джойс

(1882-1941)

Дж. Джойс — англомовний ірландський письменник, один із «хрещених батьків» європейського модернізму, митець-новатор, який докорінно змінив художнє мислення та художнє письмо у XX ст. Для його творчості характерні зухвалі експерименти з культурними міфами, історією, часом, простором, засобами зображення внутрішнього світу людини, стилем та мовою. Великої майстерності письменник досяг у відтворенні «потоку свідомості».

Життя Дж. Джойса у датах і фактах

2 лютого 1882 р. — народився в Дубліні у багатодітній родині податкового службовця. Освіту здобував у єзуїтському пансіоні, згодом — у школі Християнських братів, ще пізніше — у престижному Бельведер-коледжі.

1898-1903 рр. — вивчав англійську, французьку та італійську словесність у Дублінському університетському коледжі. Зблизившись у цей час із визначними представниками дублінської творчої інтелігенції, захопленої ідеєю національного відродження, Джойс, однак, досить швидко став на позицію незалежного від політики та літературного середовища митця.

1900 р. — у впливовому лондонському журналі «Фортнайт рев’ю» вийшла перша відома публікація Джойса — стаття «Нова драма Ібсена», яка привернула увагу самого норвезького автора.

1904 р. — покинув батьківщину. Відтоді письменник до смерті залишався в еміграції, живучи то в Італії, то у Швейцарії, то у Франції.

1914 р. — вийшов друком збірник новел «Дублінці» й було завершено ліричну мініатюру «Джакомо Джойс».

1914-1915 рр. — працював над романом «Портрет митця замолоду».

1922 р. — публікація роману «Улісс», який народився з репутацією літературної сенсації й приніс авторові світову славу.

1939 р. — завершив тривалу роботу над романом «Поминки за Фіннеґаном».

13 січня 1941 р. — письменник помер у Цюріху.

У творчій лабораторії Дж. Джойса

Творча біографія Джойса багата на парадокси. Ірландець із діда-прадіда, він із 1904 р. перебував у добровільній еміграції; живучи на чужині, у більшості творів виступав співцем рідного Дубліна; змальовуючи ірландське життя, послуговувався англійською мовою, а ставши всесвітньо відомим письменником, так і не зміг пробитися крізь мур неприязні на батьківщині.

Як і більшість авторів, Джойс пройшов через період учнівства, упродовж котрого випробував свої сили у віршах, п’єсах та прозі. Настання творчої зрілості позначив збірник новел «Дублінці», написаних у реалістичній манері з вкрапленнями імпресіонізму та символізму.

Наступний період ознаменувався появою ліричної мініатюри «Джакомо Джойс» та автобіографічного роману «Портрет митця замолоду», створених у річищі модерністської естетики. Ці тексти утворили своєрідний експериментальний майданчик, на якому письменник апробував власні художні новації. До них належала й техніка «потоку свідомості», що згодом дістала потужного розвитку в романі «Улісс».

«Улісс» синтезував попередні здобутки митця і став одним із найвищих досягнень як джойсівської творчості, так і світової модерністської прози. Наслідуючи середньовічних мислителів, для яких книжка могла бути і космічним явищем, і живим організмом, письменник побудував роман так, аби кожен його розділ співвідносився з певною частиною людського тіла, з певною наукою або мистецтвом, певним кольором та символом. Усі ці перегуки, помножені на різностильність тексту роману (у його «епізодах» пародіюються стилі англійської літератури від давнини до сучасності), створюють унікальний за масштабом охоплення дійсності модерністський епос.

В останній своїй книзі «Поминки за Фіннеґаном» Джойс намагався вмістити в канву ірландської балади цілу всесвітню історію. При цьому митець сконструював самобутній міф, насичений багатоступінчатими перевтіленнями персонажів. Роман написано штучною англійською мовою, яка включає в себе елементи близько 70 мов світу.

Скарбниця дрібниць

Ще замолоду Дж. Джойс сформулював своє кредо: «Мовчання, хитрість і чужина».

Коментуючи свій збірник «Дублінці», Джойс зазначав: «Моїм наміром було написати розділ із духовної історії моєї країни, і я обрав місцем дії Дублін, адже, як на мене, саме це місто є центром параліча».

1932 р. Міжнародний Союз Революційних Письменників у Москві надіслав Джойсові анкету із запитанням: «Який вплив на Вас як письменника справила Жовтнева революція, і яке вона має значення для Вашої літературної праці?» Відповідь, підписана секретарем Джойса, була такою: «Вельмишановне панство, містер Джойс просить мене подякувати вам за зроблену йому честь, унаслідок чого він довідався, що в Росії у жовтні 1917 р. сталася революція. Уважніше вивчивши питання, він, однак, з’ясував, що Жовтнева революція відбулася в листопаді того ж року. На підставі зібраних відомостей йому поки що важко оцінити важливість цієї події; він лише хотів би відзначити, що, судячи з підпису вашого секретаря, зміни, вочевидь, не є аж надто серйозними».

Голос письменника: із висловлювань Дж. Джойса

«Геній не помиляється. Його помилки передують відкриттям»

«Форма речей, як і земна кора, змінюється… але людська сутність, людські пристрасті безсмертні, хоч за доби героїв, хоч за доби науки».

«Чому всі носяться з таємницями підсвідомого… У людській свідомості криються значно важливіші секрети, аніж у підсвідомому».

Pro et contra: думки про письменника

«Ми не можемо уявити собі… всю систему поетики «Улісса»: вона неосяжна. Крім того, що роман дуже великий, він також вирізняється небувалою концентрацією й фантастичним розмаїттям усіляких художніх засобів, прийомів літературної техніки»,

С. Хоружий

««Джакомо» неминуче наближає нас до «Улісса». На цих шістнадцяти сторінках було апробовано нову поетику, за допомогою якої епос людського життя, епос духу та тіла, історії та приватного життя було вміщено в рамки одного нічим не примітного літнього дня — 16 червня 1904 р., найдовшого дня в історії світової літератури, що розширився до розміру вічності».

К. Генієва

Горизонт сподівань. Що наближає поданий далі текст до щоденникових нотаток? А чим він від них відрізняється?