Роман XIX ст.

Франція

Шарль Бодлер - Із книги «Квіти зла» Лет

(Переклад І. Петровція)

Понад плеса пругкі піднебесних рівнин,

Понад гори, ліси, понад хмари і води,

Де ні сяєво зір крізь ефір не доходить,

Де кінчається сонячних променів плин,

О, мій дух невгамовний, ти линеш, пливеш,

Наче вправний плавець, що розрізує хвилі,

Борозниш неосяжність, і серце безсиле

Осягти насолоду — жага ця без меж,

Ти летиш у світи, де від ніжних гидот

І очистишся в радісне — світлім повітрі,

І нап’єшся вогню, що в божественнім вітрі,

Наче дума струмує з незримих висот.

Ти полишив нудьгу і безмежну журбу,

Що у келих життя наливає утому,

Ти довірився радо крилові міцному

І впливаєш в тіла теплих зоряних бур.

В кого думи, як зграї веселих птахів,

Пориваються в небо у вільному леті,

Хто пливе над життям, той по звичній прикметі

Мову квітів збагне, вчує дерева спів.