Роман XIX ст.

Франція

Шарль Бодлер - Із книги «Квіти зла» Волосся

(Переклад І. Петровція)

О руно золоте! Гривасте коливання,

І кучерів тремких пахуче стоголосся!

Щоб заселили мій альков у мить смеркання

П’янливі спомини, що сплять у цім волоссі,

Я підійму їх, мов хустину, в час прощання.

І млосна Азія, і Африка гаряча,

І весь далекий світ, відсутній і незримий,

Живе в глибинах цих, у ароматних хащах.

Немов надбожий дух, що музикою рине,

Пливе в цих запахах душа моя незряча.

І я пливу в той край, де дерево й людина,

Ще повні соку й сил, у дикій спеці мліють:

Я, коси дужі, ваш, я ваш і з вами лину!

Перлинне море це на хвилях мрій леліє

Вітрила і вогні — скришталені хвилини.

То порт — у нім душа моя жагу вгамує,

У хвилях кольорів, і звуків, і парфумів;

Муаром, золотом там кораблі струмують

Назустріч славі, що в химернім тлумі

Із неба чистого спекотою вирує.

І голова моя, сп’яніла од кохання,

Ув океан оцей бездумно поринає

Душа — тремтливий дух у млосному вмиранні

І лінощі давно минулі відшукає,

Блакитні кучері, мов балдахін темнавий,

Ви неба голубінь мені навік вернули.

Ці пасма, що боги створили вмить забави,

П’янять мене — вітри з них зачерпнули

Єлей оливи й запах мускусу лукавий,

Надовго! Назавжди! Рука моя в цю гриву

Рубіни сіятиме, перли і сапфіри,

То ж будь моїм бажанням незрадлива!

Бо ти — оазис мій, моя одвічна віра!

Святе моє вино, вино жаги п’янливе!