Роман XIX ст.

Франція

Шарль Бодлер - Із книги «Квіти зла» Дон Жуан у пеклі

(Переклад І. Петровція)

Лиш дон Жуан дійшов до чорних вод Харона І лепту за провіз дав злому жебраку, Той, наче Антісфен похмурий, водне лоно Розрізав веслами, гладінь од сліз гірку.

З обвислими грудьми, в прозорих покривалах Сміялися жінки, аж трясся небозвід, Ревли, мов жертви ті, що вже згоріти мали І був той дикий рев холодний, наче лід.

І Сганарель радів — мав на борги надію.

І мовчки дон Луїс лиш палець простягнув — Він тикав мертвякам усім на лиходія, Зухвальця, що зганьбив старечу сивину. Скорботилась худа, цнотлива ще Єльвіра, І марила, щоб цей підступний чоловік Подарував хоча би усмішку нещиру, Які світили їй у той весняний вік.

А збройний командор серед страшного виру Стояв біля керма, як вправний капітан…

Герой не бачив їх, — опершись на рапіру, Щось думав про своє наш гордий дон Жуан.