Іван Андрійович Крилов

Квартет

Вигадниця Мартишка,

Осел,

Козел

Та клишоногий Мишка

Затіяли Квартет заграть.

Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали

Й під липу в лузі посідали,

Щоб світ мистецтвом чарувать.

Ударили в смички,— ладу ж дарма шукать!

«Стій, братця, стій! — кричить їм Мавпа,— постривайте!

Хіба заграєм так? Інакше посідайте.

Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта,

Я, прима, сяду проти втори;

Тоді вже піде музика не та:

У танець підуть ліс і гори!»

Знов сіли, почали Квартет;

А діло все не йде вперед.

«Стривайте ж, я знайшов секрет,—

Кричить Осел,— усе в нас піде ладом,

Як поряд сядем».

Послухали Осла, поважно сіли в ряд;

А все-таки Квартет не йде на лад.

Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари

І свари,

Кому і як сідать.

Припало Солов’ю якраз там пролітать,

До нього всі вдались, як до свого спасіння:

«Будь ласка,— мовили,— таж наберись терпіння,

Допоможи Квартет улаштувать,

І ноти й інструмент зуміли ми дістать,

Скажи лиш, як сідать!»

«Щоб буть музикою, потрібне тут уміння

Та трохи тонших би ушей,—

Їм одмовляє Соловей,—

Тож, як сідати — сварки марні,

Бо з вас музики незугарні».

(Переклад Ф. Скляра)