Роберт Бернс

Прощання з горами

Прощайте, висоти, і північ — прощай!

Вітчизно одваги, достойності край!

В які б не зайшов я найдальші краї,

Любитиму завжди я гори свої.

Лети, моє серце, у гори, у даль,

Лети, моє серце, до рік і проваль,

Слідами біжи по стежках —

Там, там моє серце, в захмарних краях!

Прощайте, верхівлі, убрані в сніги,

Прощайте, обриви й зелені луги,

Прощай, непроглядна дібров гущина,

Прощай, водоспадів могутня луна!

Лети, моє серце, у гори, у даль,

Лети, моє серце, до рік і проваль,

Слідами біжи по стежках —

Там, там моє серце, в захмарних краях!

(Переклад В. Мисика)