Казки

Пташина суперечка (Киргизька народна казка)

Якось поставив мисливець у лісі тенета, й потрапило в них чимало різних птахів: галки й ворони, горобці й голуби.

Довго борсалися птахи, але вибратися на волю не могли. Стали вони раду радити.

«Ми потрапили в сіті, спокусившись легкою здобиччю, — говорили вони. — Самі винні, то й вибиратися треба самим. Нумо поміркуймо разом, може, якось і виберемось на волю.»

Стали птахи разом думати-гадати, що їм робити. Зрештою погодилися на такій думці: всім одночасно розправити крила й злетіти в небо з сіттю, зірвавши вбиті в землю кілки.

Саме в цю мить нагодився мисливець. Побачивши птахів, що несли його сіть, він кинувся бігти слідом за ними. Птахи летіли дедалі швидше, але й мисливець прискорював біг, думаючи собі: «У сіті багато різних птахів, вони можуть скоро й посваритися. А як між ними не буде згоди, вони летітимуть гірше й незабаром спустяться нижче».

Так воно й сталось, як гадав мисливець. Незабаром між птахами зчинилась суперечка.

Галки закричали:

«Якби не ми, ви нізащо не підняли б сіті!»

«Що ви кажете? Та без нас ви ніколи і з місця не зрушили б! Сіть підняли ми одні!» — закаркали гнівно ворони.

«Не забувайте, що без нас вам нізащо від землі не відірватись, — дружно загули голуби.»

«Ми, лише ми підняли сіть!» — цвірінькали горобці. — «Потрудились найбільше ми!»

Ніхто нікого не слухав, суперечка тривала. Тим часом тихенько підкралася втома, крила птахів наливалися свинцем, сіть опускалася нижче і нижче.

А тут і мисливець підоспів: схопився за мотузку, що звисала донизу, й сіть упала на землю. Зрадів мисливець, багатій здобичі, забрав птахів і відніс додому.

Переклад П. Гордійчука

Киргизькі народні казки. — К., 1979.