Казки

Собаки, коти та миші (Чеська народна казка)

Зроду-віку собака був вірний своєму хазяїнові, чесно йому служив. За те й дістали собаки від людини грамоту, написану на овечій шкурі, що лише вони мають право служити їй якнайкраще, стерегти її хату й двір.

Собаки тією грамотою дуже пишались, а коти їм заздрили. Одного разу зібралися коти й вирішили викрасти у собак ту грамоту. Як вирішили, так і зробили.

Вибрали хвилину, коли пес, який стеріг грамоту, відвернувся, вкрали і затягли грамоту до комори між старий мотлох.

Там знайшла грамоту голодна миша, яка шукала собі чого-небудь на снідання. Миттю побігла вона до сестер і розповіла, що знайшла чудесну річ. Миші зійшлися порадитись, як зробити, щоб та грамота їм залишилася.

Довго не могли дійти згоди, аж поки найстарша миша не сказала:

— Сестри, мені здається, що найкраще буде, коли ми ту грамоту з'їмо. Тоді її в нас ніхто не відбере.

Всім мишам сподобалась ця порада. Вони розірвали шкуру і любо-мило ту грамоту до найменшого клаптика з'їли.

Через деякий час зібралися й собаки. Треба було їм подивитися на грамоту. Пес, який стеріг грамоту, мусив признатися, що коти її у нього вкрали.

Собаки негайно почали вимагати від котів, щоб повернули їм грамоту.

Коти спочатку відмовлялися: ми, мовляв, сном-духом про ту грамоту не знаємо, ніколи про неї не чули… Але собаки загрожували їм війною, і коти погодилися грамоту повернути.

Пішли до комори, але грамоти вже не було. Тут одному старому котові спало на думку, що в коморі побували миші.

Коти почали вимагати у мишей, щоб вони повернули грамоту, але миші вже не могли її повернути, бо з'їли.

Так і виникла велика війна, яка триває й досі. Собака ненавидить кота і, як де побачить, відразу кидається на нього. А кіт завжди переслідує мишей.

Переклад О. Микитенка