Борис Володимирович Заходер (1918 - 2000)

Дивний випадок

Борис Заходер народився 9 вересня 1918 року в молдавському місті Когулі. Через деякий час після народження сина, сім’я Заходерів переїхала спочатку в Одесу, а потім до Москви. Батько працював юристом, мати — перекладачем. У 1935 році Борис закінчив школу, пішов працювати на завод помічником токаря, пізніше вступив до Московського авіаційного інституту, потім продовжив навчання на біологічному факультеті спочатку Московського, а пізніше Казанського університетів.

Брав участь у фінській та Великій Вітчизняній війнах, куди пішов добровольцем. Був співробітником військової газети.

У 1946 році з відзнакою закінчив Літературний інститут імені М. Горького. А 1947 року опублікував перший вірш для дітей — «Морський бій». У цьому ж році вийшла збірка його перекладів «Буква „Я"». Веселі вірші польських поетів».

Заходер довгий час друкувався в тогочасних газетах та журналах, а з 1955 року одна за одною з’являються збірки його віршів та перекладів: «На задній парті» (1955), «Ніхто та інші» (1958), «Хто на кого схожий» (1960), «Товаришам дітям» (1966), «Школа для пташенят» (1970), «Моя країна Вигадок» (1980) та ін. Письменник надавав великого значення пізнавальній стороні твору. Він розповідав цікаві історії про тварин, вступаючи в діалог з ними; про школярів-розбишак з добрим серцем і живим розумом тощо. Мораль присутня в його віршах, але її дидактизм розчинений у жарті, грі.

Прозові твори Заходера 60-70-х років («Сіра Зірочка», «Казка про все на світі», «Жив-був Фіп» та ін.) увійшли в цикл під назвою «Казки для людей». Беручи за основу науковий факт із зоології, письменник підводить маленького читача до морального висновку. В передмові до циклу автор пише, що ці казки розповідають самі звірі: «Усім людям — і дорослим, і дітям. Звірі ж дуже поважають людей, вважаючи, що вони найсильніші й найрозумніші за всіх на світі. І хочуть, щоб люди відносились до них добре. І вони мають надію, що, якщо люди краще знатимуть їх, то вони стануть до них добрішими, саме тому звірі й розповідають про своє життя, про свої радості й печалі, про свої веселі пригоди…» Екологія та моральність об’єдналися в світорозумінні письменника.

Найбільшу славу Борисові Заходеру принесли його перекази класиків світової літератури: А. Мілна «Вінні-Пух і всі-всі-всі» (1960), П. Треверса «Мері Попінс» (1968), Дж. Баррі «Пітер Пен, або хлопчик, Який Не Хотів Рости» (1971), Л. Керрола «Пригоди Аліси в країні Див» (1972; за цю роботу перекладач отримав міжнародну премію імені Г. Х. Андерсена) та ін.

Деякі свої казки та перекази Заходер переробив у п’єси для дитячих театрів: «Ростик в Густому Лісі» (1976), «Мері Попінс» (у співавторстві з В. Климовським, 1976), «Крила Дюймовочки» (у співавторстві з В. Климовським, 1978), «Пригоди Аліси в Країні Див» (1982). Написав він кілька п’єс для лялькового театру: «Дуже розумні іграшки» (1976), «Пісня про все на світі» (1982). За його сценаріями зняті мультфільми «Жив-був Фіп», «Фантик», «Топчумба» та ін.

Помер Борис Заходер 7 листопада 2000 року в Москві.

Якось,

Точніше, десь і колись

Котлета з голодним Котом

Здибались.

Котлета відразу

Змахнула руками:

— Ох, як же я рада

Зустрітися з вами!

Ох,

Якби ви знали,

Як хочуть Котлети

Дізнатись усі таємниці

Й секрети!

Скажіть поскоріше,

Якого ви роду?

Точніше —

Якої ви є пори року:

Кіт осені ви?

Кіт весни?

Кіт зими?

А може ви є

Кіт літа,

Як ми?

А може

Ви

Навіть Кіт — Цілий Рік?

А може,

Може,

Ви є Кіт-Шашлик?

Кіт,

Наклавши на відповідь вето,

Всміхнувся,

І зразу

Кудись-то

Щезла Котлета…