Корній Іванович Чуковський (1882 - 1969)

Корній Іванович Чуковський — один із основоположників дитячої літератури ХХ століття. Він був відомим як прекрасний критик, перекладач, літературознавець.

Микола Васильович Корнейчуков (справжнє прізвище письменника) народився 31 березня 1882 року в Санкт-Петербурзі. Коли хлопчик був ще зовсім маленьким, мати, Катерина Йосипівна Корнійчукова, переїхала з ним до Одеси. Навчався в гімназії.

З 1901 року почав друкуватися в «Одеських новинах», а з 1903 Чуковський працює кореспондентом газети в Лондоні.

Повернувшись до Одеси під час революції 1905 року, Чуковський захопився революційними подіями. Відвідує броненосець «Потьомкін», починає видавати сатиричний журнал «Сигнал». У 1906 році приїздить до фінського містечка Куоккала (нині — Репіно Ленінградської області), де проживе наступних 10 років. Тут він близько знайомиться з відомим художником Іллею Репіним. Від поєднання слів «Чуковський» і «Куоккала» утворилося «Чукоккала» — назва рукописного гумористичного журналу, який Корній Іванович буде видавати до останніх днів свого життя.

Уже будучи відомим критиком, Чуковський у 1917 році в журналі «Нива» друкує поему «Ваня і Крокодил», публікація якої здійснила справжній переворот у дитячій поезії. Маленького читача захопив відкритий зміст казки, в основі якої тема любові до тварин.

У центрі сюжету більшості віршованих казок письменника — активна, допитлива дитина, яка завжди перемагає. Навіть там, де такого героя формально немає («Муха-Цокотуха», «Тарганисько», «Плутанина»), — герой, який виручає всіх, нагадує сміливого хлопчиська (Комарик, Горобчик, Метелик). Сюжети казок і віршів Чуковського близькі до дитячих рольових ігор. Твори письменника веселі, радісні, засновані на глибокому науковому вивченні психіки дитини, її інтересів і здібностей.

Унікальна книга Корнія Чуковського «Від двох до п’яти» принесла письменнику не меншої слави, ніж художні твори. Писав він її більше шістдесяти років — протягом майже всього літературного життя. Почавши з окремих спостережень над мовленням дитини, він прийшов до відкриття системи залучення її до рідного слова, до поезії. Величезний матеріал, зібраний та узагальнений у книзі «Від двох до п’яти», дозволив автору доповнити свою книгу розділом «Розмова з початківцями», який потім перетворився на «Заповіді для дитячих письменників». Чуковський робить висновок: дитячий письменник повинен вчитися у народу, який віками виробляв у своїх піснях і казках ідеальні методи художнього і педагогічного підходу до дитини. Другий вчитель дитячих поетів — сама дитина. Перш ніж звертатися до неї своїми віршами, необхідно вивчити її смаки й потреби, виробити правильний метод впливу на її психіку.

Незадовго до смерті, у статті «Зізнання старого казкаря», Чуковський сформулював ще одну, чотирнадцяту заповідь, можливо, найголовнішу — письменник для маленьких дітей обов’язково повинен бути щасливим.

Переклади Чуковського складають ще одну, не менш важливу частину його роботи для дітей. Він переказав народну валійську казку «Джек, підкорювач велетнів» (1918), «Пригоди барона Мюнхаузена» Е. Распе (1935), «Робінзон Крузо» Д. Дефо (1935) та ін. До цього часу читають діти неперевершений переклад російською мовою «Пригод Тома Сойєра» М. Твена (1935).

Дитяча проза письменника майже вся належить до пригодницької літератури. Письменник зображує сюжети небезпечних подорожей, які відбуваються у далеких екзотичних країнах — Африці, Південній Америці, на «диких» островах. У Чуковського мета кожної подорожі благородна, відважні герої йдуть назустріч небезпеці заради доброї справи.

28 жовтня 1969 року перестало битися серце великого письменника. На дачі Передєлкіно, де в останні роки постійно жив Чуковський, влаштовуючи з сусідськими дітьми зустрічі (читав їм вірші, запрошував на зустрічі відомих людей), нині діє його музей.