Едуард Миколайович Успенський (22.12.1937 р. - 14.08.2018р.)

Едуард Миколайович Успенський відомий і як дитячий поет, і як автор казок-повістей, і як драматург, і як сценарист художніх і мультиплікаційних фільмів. А ще — засновник і автор передач для дітей на радіо та телебаченні «Радіоняня» та «АБВГДейка», ведучий телепередачі «В нашу гавань заходили кораблі». У 1990 році він організував видавництво «Самовар», де публікуються його власні та твори молодих дитячих письменників. Успенський став першим головою журі Національної дитячої літературної премії «Завітна мрія», що була заснована в Росії в 2005 році з метою сприяння розвитку вітчизняної дитячої літератури.

Народився 22 грудня 1937 року в місті Єгор’євську Московської області в родині службовців. З дитячих років майбутній письменник був великим романтиком, любив всілякі пригоди й внаслідок цього потрапляв у різні кумедні історії. Виростав хлопчик пустотливим, оцінками батьків не тішив. Та якось він потрапив із зламаною ногою до лікарні. Едуард попросив батьків принести йому книги і, на великий подив учителів та радість батьків, почав учитися.

Після закінчення школи, вступив до Московського авіаційного інституту, успішно закінчив його у 1961 р., отримавши спеціальність інженера.

У 1965 році побачила світ перша дитяча книжка Е. Успенського — віршована збірка «Смішне слоненя». Потім в різні роки виходили друком поетичні збірки: «Різнобарвна сімейка» (1967), «Дивовижна справа» (1968), «Повітряні кулі» (1971), «Все в порядку» (1976), «Повтори» (1976), «Над нашою квартирою» (1980), «Якби я був дівчиськом» (1983) та ін., що вмістили багатий спектр творчих пошуків Успенського.

Поезії Успенського завжди веселі, в них чимало цікавого та несподіваного, що може заінтригувати дитину та поволі навчити її чогось корисного. Багато віршів письменника стали основою для мультиплікаційних фільмів «Рудий, рудий, конопатий!» (1971), «Розгром» (1971), «Восьминіжки» (1976), «Пластилінова ворона» (1981) та ін.

Але справжнє визнання прийшло до Успенського після написання книжки про Чебурашку «Крокодил Гена та його друзі», яка вийшла друком у 1966 році, а у 1969 році з’явився мультфільм «Крокодил Гена». Вони так сподобалися маленьким читачам і глядачам, що згодом Едуард Успенський продовжив цю тему, створивши в різні роки повісті-казки, п’єси та сценарії до мультфільмів «Чебурашка і його друзі» (п’єса, 1970), «Чебурашка» (мультфільм, 1971), «Відпустка крокодила Гени» (п’єса, 1974), «Шапокляк» (мультфільм, 1974), «Чебурашка йде до школи» (мультфільм, 1983), «Бізнес крокодила Гени» (повість-казка, 1992), «Крокодил Гена — лейтенант міліції (повість-казка, 1999), «Викрадення Чебурашки» (повість-казка, 2000).

Величезної популярності набув також цикл казок про Простоквашино. Перша книжка з цієї серії «Дядя Федір, пес і кіт» вийшла друком у 1974 році. Цікаві пригоди звичайного хлопчика із сучасної міської родини та його друзів кота Матроскіна й собаки Шаріка надзвичайно подобаються дітям. За мотивами цієї казки було створено шість мультиплікаційних фільмів, а письменник, продовжуючи тему, пише нові книжки: «Канікули в Простоквашино», «Тітка дяді Федора, або Втеча з Простоквашино», «Зима в Простоквашино», «Скарб із села Простоквашино», «Дядя Федір іде в школу, або Ненсі з Інтернету в Простоквашино», «Нові порядки в Простоквашино», «Свята в Простоквашино» та ін.

Едуард Успенський створив серії казок і сценаріїв мультфільмів про Віру та Анфісу, про Колобків, повісті-казки «Хутровий інтернат», «Гарантійні чоловічки», «Жаб Жабич Сковородкін», комічну повість «Рік хорошої дитини», повісті «Пластмасовий дідусь» та багато іншого. Проза Едуарда Успенського спрямована на розвиток дитячої фантазії. Він вводить дітей у фантастичне середовище й залишає їх там вже після того, як книга прочитана. Казковий сюжет у книгах Успенського так тісно переплітається з повсякденністю, що не завжди можна відділити одне від іншого.

Твори письменника перекладено більш ніж 25 мовами. Його книги виходили у Фінляндії, Голландії, Франції, Японії, США та інших країнах світу.