Міфи Скандинавії

Три світи - Асґард, Мідґард і Хель

Холодне море, сірі скелі, похмуре небо.

Холодне море рокоче, не замовкаючи. Сірі скелі тягнуться до зірок. Похмуре небо так і норовить улягтися на землю, підклавши собі під боки ватяні подушки — хмари.

Три світи складають Всесвіт: Асґард, Мідгард і Хель — світ небесний, світ земний і світ підземний.

Десь там, вгорі, сидить на своєму троні верховний бог Одін. Поруч із ним лежить величезний сірий вовк. На плечі Одіна сидить мудрий ворон. І поки існує світ, усе буде так, а не інакше; Одін, вовк, ворон.

Десь глибоко внизу, глибше за каміння і землю, над плоскими піщаними пустищами висять важкі тумани. Непросто жити душам, які потрапили в підземний світ: холод, безмовність, біль опанували ними і не відпустять уже ніколи.

Світ людей називається Мідґард. Знаходиться він між світом небесним і світом підземним. Довкола нього розташована пітьма непроглядна, яка називається Утґард, або світ зовнішній. І якщо в Мідґарді жили твої предки, а сьогодні живеш ти, то в Утґард простій людині краще не потрапляти: злі велетні і чудовиська чекають кожного там.

А посередині земного світу стоїть камінь. На тім камені висічені стародавні руни — знаки, яких сьогодні більше ніхто не вміє прочитати. Раз на сто років невідомо звідкіля приходить до каменя сива баба. Вона торкається рукою замшілого каменя і співає пісню пам'яті та скорботи. Ми не чули її цілком, а те, що почули, переказали дослівно.