Про Іллю Муромця та Соловія

Із міста Мурома та села Карачаєва вирушає у дорогу богатир Ілля Муромець — отримавши батьківське благословення, він їде до стольного Києва, щоб служити князю Володимиру і боронити православну віру. Ілля — «старий козак», людина скромна і цілеспрямована: він не шукає слави, а просто робить справу. Характерно, що він їде «простою дорогою» — найкоротшим і найнебезпечнішим шляхом, тоді як усі інші їздять обхідним. Вже за дорогою він бачить під Черніговом страшну картину: татарська сила-силенна — аж сорок тисяч вояків — оточила місто, «від куряви сонця не видати».

Не зупиняючись і не скаржачись, Ілля вступає в бій сам-один. Бойова сцена описана гіперболічно: «куди їде — вулиця, куди верне — провулок» — ворог падає рядами. Три царевичі взяті живими, але Ілля не страчує їх — він відпускає з посланням: розкажіть по всьому світу, що Русь не пуста стоїть. Це принципова деталь: Ілля воює не заради помсти, а заради справедливості і слави вітчизни. Чернігівці виходять і пропонують йому стати воєводою — він відмовляється. Йому потрібен лише напрямок до Києва.

Чернігівці попереджають: пряма дорога «заросла Бринськими лісами», і на ній вже тридцять літ сидить Соловій-розбійник — на семи дубах, і «на миль тридцять» нікому пропуску немає. Соловій — надприродне зло: він свистить по-солов'їному, кричить по-звіриному, шипить по-зміїному — і від цього в'януть трави, обсипаються квіти, а люди падають замертво. Ілля вислуховує і їде прямою дорогою — без вагань. По дорозі він одною рукою веде коня, а другою рве дуби «самі коренисті» і мостить ними шлях.

Зустріч із Соловієм відбувається на річці Самородині. Розбійник засвищав — трави в'януть, квіти обсипаються. Але Ілля не падає: він лише дорікає своєму коню, що той злякався «пташиного посвисту». Бере лук, кладе стрілу і промовляє до неї як до живої: «Лети, моя стріло, вище лісу стоящого, нижче облака ходящого, та попади Соловію в праве око!» — і стріла влучає точно. Соловій падає з семи дубів, Ілля кує його в кайдани і прив'язує до стременя. Шлях відкрито.

У Києві Ілля являється до князя Володимира — з поклоном на чотири сторони і зі звітом про три справи: визволив Чернігів, замостив дорогу, привіз Соловія. Сцена з демонстрацією Соловія перед двором є кульмінацією зустрічі: Соловій визнає владу лише Іллі, а не князя. Ілля наказує свистіти «напівсвисту» — Соловій же свистить на повний, руйнує київські тереми і кладе всіх присутніх на землю. Ілля дорікає йому і виводить на Куликове поле — місце страти. Слава богатиря розходиться по всій землі.