Зав’язка. У покутському селі Вербівці (біля Городенки) у родині Авраама-Лейба зростає дев'ята дитина — Йесая (Шайко). Його дитинство наповнене ароматом хліба та суворими правилами релігійного життя. Однак внутрішній потяг до свободи змушує хлопця вже в підлітковому віці почати самостійний шлях. Працюючи в пекарнях Городенки та Заліщиків, він пізнає сувору правду життя і вперше відчуває магію театру, що стає його новою релігією.
Розвиток дії. Олександр переїжджає до Берліна, де його шлях до сцени пролягає через голод та фізичні випробування. Щоб відповідати канонам драматичного актора, він погоджується на складну операцію на ногах: йому ламають і заново зрощують кістки, аби виправити кривизну. Це стає символом його переродження. Він стає зіркою театру, проте Перша світова війна кидає його на фронт, а згодом в італійський полон, де театр стає єдиним способом не збожеволіти від жахів війни.
Кульмінація. 1933 рік. Прихід нацистів до влади робить Олександра «небажаною особою» в країні, якій він віддав свій талант. Він емігрує, потрапляє до Києва, де грає у єврейському театрі. Проте радянська система виявляється не менш жорстокою: арешт НКВС за підозрою у шпигунстві стає моментом остаточного прозріння. Тільки втручання впливових друзів рятує його від загибелі, змушуючи шукати порятунку за океаном.
Розв’язка. Герой опиняється в Голлівуді, де знову завойовує визнання. Попри успіх у кіно, він відчуває глибоку тугу за знищеним світом свого дитинства. Книга завершується усвідомленням, що людина — це вічний мандрівник, який несе свій дім у собі. Його шлях доводить: попри всі диктатури, людина здатна залишатися вільною, якщо вона пам'ятає, звідки вона прийшла, і знає, заради чого йде далі.
