Літературознавчий словник
Автор — творець художніх текстів. У своїх творах він втілює власне світосприйняття, виражає ставлення до зображуваних персонажів і подій.
Алегорія - інакомовне зображення рис характеру, поведінки, взаємин людей і явищ суспільного життя.
Антитеза — різке протиставлення героїв, ситуацій, характерів, душевних або природних станів тощо.
Діалог — обмін думками між героями художнього твору.
Епітет - художнє означення, яке надає образу додаткових емоційних і смислових відтінків. Найчастіше такі означення виражені прикметниками.
Загадка - інакомовний опис одного предмета за допомогою опису іншого на основі їхньої подібності, яка і є підказкою для правильної відповіді.
Ідея - основна думка художнього твору.
Літературна казка - авторський художній твір з вигаданим сюжетом, у якому наявні чарівні, фантастичні елементи. Літературна казка тісно пов’язана з народною і має з нею чимало спільного. Проте, на відміну від фольклорної, літературна казка належить конкретному письменникові; існує в одному незмінному варіанті, якого до публікації не було в усній народній творчості, і має низку власних особливостей.
Літературний герой (літературний персонаж) — дійова особа художнього твору. Літературний герой характеризується через зовнішність, душевні якості, вчинки й взаємини з іншими персонажами. Літературними героями можуть бути не лише люди, а й тварини, фантастичні істоти, рослини чи речі. Герої, які перебувають у центрі художнього зображення, називаються головними. Персонажі, що з’являються в окремих епізодах і пов’язані з історією головного героя, називаються другорядними. Інколи поняття «персонаж» і «герой» розрізняють. Існує думка, що характер літературного персонажа розкривається насамперед через активні дії та вчинки.
«Мандрівні» казкові сюжети — усталені сюжети, які повторюються в казках різних народів, дещо змінюючись залежно від місцевих умов.
Метафора — образний вислів, який вживається в переносному значенні й ґрунтується на уподібненні одного предмета (чи явища) іншому. Метафору також можна схарактеризувати як приховане порівняння, у якому опущено притаманні відкритому порівнянню слова «немов», «неначе» тощо.
Народна (фольклорна) казка - усна оповідь про вигадані події. Існує кілька основних типів народних казок, зокрема - чарівна, побутова, казка про тварин.
Народна (фольклорна) пісня - один з найдавніших різновидів усної народної творчості, у якому поєднано елементи словесного й музичного мистецтв. Народні пісні відображають побут, традиції, звичаї, важливі події з історії народу, а також його духовний світ.
Оповідання — невеликий за обсягом прозовий твір, у якому зазвичай описано один епізод із життя героя.
Оригінальні твори — художні тексти, які ми читаємо тією мовою, якою їх було написано.
Пейзаж — опис природи в художньому творі.
Перекладні твори — художні тексти, відтворені іншою мовою.
Повість — прозовий твір, який має більший, ніж оповідання, обсяг. У повісті зазвичай змальовано низку подій із життя головного героя й детально зображено пов’язаних з ним другорядних персонажів.
Портрет — опис зовнішності героя художнього твору.
Приказка - образний вислів, який дає яскраву оцінку певному явищу. Приказка побудована як незакінчена думка, що містить натяк на висновок.
Прислів’я — стислий влучний народний вислів повчального змісту, побудований як завершене судження.
Рима — співзвучність закінчень віршових рядків.
Ритм — упорядковане чергування наголошених і ненаголошених складів у віршовому рядку.
Роман — великий за обсягом прозовий твір, у якому на тлі суспільних подій зображено значну частину життя головного героя або його долю в цілому. У романі діє багато персонажів, і не всі вони пов’язані з головним героєм.
Світова література — сукупність творів художньої літератури всіх країн світу від давнини до наших днів.
Сюжет — послідовність подій у художньому творі.
Тема — те, про що йдеться в художньому творі.
Фантастика - різновид художньої літератури, у якому зображуються незвичайні, неправдоподібні явища і створюється вигаданий, нереальний, сповнений чудес світ.
Фольклор - усна народна творчість.