Астрід ЛІНДГРЕН 1907-2002 - СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА

Прийдешній світ багато в чому залежить від сили уяви тих, хто зараз вчиться читати...

Астрід Ліндгрен

Колись королева Швеції жартома, проте не без перебільшення, сказала, що Астрід Ліндгрен — найпо- пулярніша жінка у світі, а її слава затьмарює навіть королівську величність. Справді, популярність цієї письменниці давно перетнула кордони Швеції. З героями її творів виросло не одне покоління юних читачів. І, мабуть, немає й в Україні тих, хто не знає Малюка. Карлсона. Пеппі Довгупанчоху та багатьох інших.

Астрід Анна Емічія Ерікссон народилася 14 листопада 1907 р. в м. Віммербю (Швеція). Вона була другою дитиною в родині фермера СамуеляАвгуста Ерікссона та його дружини Ханни. Батьки обожнювали своїх дітей — трьох дівчаток і хлопчика, які щовечора грали в улюблену гру «вище ноги від землі» (діти пересувалися будинком, не стаючи на підлогу: з ліжка — на стілець, потім — на шафу і т. д.). З піснями й казками минало щасливе дитинство Астрід. Вона зростала в оточенні люблячої родини й прекрасної шведської природи.

Садиба, де мешкала Астрід із батьками (нині це музей), має назву Нес. У шведів існує красива давня традиція — давати своїм будиночкам, які вони вважають «членами сім’‎ї», імена У містечку Віммербю чимало невеличких вуличок, де дуже близько один від одного стоять маленькі. ніби лялькові, двоповерхові дерев'яні будинки. На згадку про А. Ліндгрен мешканці назавжди зберегли в місті атмосферу свята, казки, веселого дитинства. На центральній площі міста знаходиться пам’‎ятник письменниці, яка сидить за столом біля друкарської машинки й пише, а ваза на столі мисткині завжди наповнена живими квітами від шанувальників її таланту.

Пам’‎ятник А. Ліндгрен. м. Віммербю (Швеиія)

Ще в початковій школі Астрід розважала своїх однолітків вигаданими історіями. Це вміння передалося їй від батька, любителя жартів і кумедних оповідок. У гімназії майбутня письменниця продовжила навчання, керуючись гаслом, викарбуваним на вході до закладу: «Благочестя, порядок і старанність». У той час навчати дітей у гімназії було дуже дорого, проте Астрід була переконана, що їй необхідно отримати добрі знання, тому батьки мусили погодитися.

У світі художньої літератури письменницю знають і люблять як авторку книжок для дітей і юнацтва. Для свого сина та доньки вона вигадувала різні історії, які згодом були взяті за основу її відомих творів — «Пеппі Довгапанчоха» (1945), «Міо,мій Міо» (1954), «Малюк і Карлсон, який живе на даху» (1955), «Брати Лев'яче Серце» (1973) та ін.

Найбільшим визнанням літературних досягнень А. Ліндгрен стало здобуття нею Міжнародної премії імені Г. К. Андерсена в 1958 р. Водночас вона опікувалася питаннями захисту природи, часто виступала на шведському радіо та телебаченні про культуру й мистецтво, а інколи — з гумористичними передачами, щоб потішити дітей, яким вона присвятила все життя, була дуже веселою, щирою та життєрадісною. Такими є і її високохудожні твори, що роблять наш світ добрішим.

Цікаво знати

У м. Віммербю є прекрасний розважальний центр «Дивосвіт Астрід», створений за мотивами казок письменниці. У музеї А. Ліндгрен зібрано експонати, присвячені героям її книжок. На могилі письменниці мешканці міста поставили скриньку, куди діти з усього світу приносять свої листи до улюбленої авторки. А скульптура в садибі Нес — «Джерело Астрід» — утілює вічний рух. красу й невичерпність творчої думки.

Скульптура «Джерело Астрід» м. Віммербю (Швеція)

Твори А. Ліндгрен переклала українською мовою О. Сенюк. яка була добре знайома з письменницею, бувала в неї в гостях і особисто від неї отримувала книжки для перекладу.