...Де трубить вічність у Роландів ріг.

Л. Костенко

Коли країна переживає складні часи, вона особливо потребує героя, який би власним прикладом закликав людей до активних дій в ім’‎я високих ідеалів. Цей герой стає взірцем, з ним порівнюють усіх інших, навіть його вади іноді перетворюються на переваги. Такого героя шукають у минулому, щоб надихати сучасників на боротьбу за майбутнє. І тоді вже не так важливо, що насправді він був не таким, яким ми його уявляємо тепер.

Кожна нація має таких героїв. Коли Київська Русь стогнала під навалою монгольської орди й ризикувала зникнути з етнічної та політичної карти світу, тоді з’‎явилися билини про диво-богатирів Іллю Муромця і Добриню Микитича. Вони боронили рідну землю від ворогів, захищаючи вдів і сиріт. Сліпі гуслярі співали про діяння билинних богатирів, ніби соромлячи тих, хто їх слухав...

Приблизно тоді й Західна Європа переживала буремні часи — розпочалася ера релігійних війн. Християнам на Сході було важко, бо порівняно молоде мусульманство намагалося взяти під свій контроль палестинські святині християнства, адже і для мусульман Єрусалим — священне місто, з гори якого Мухаммед на божественному коні ал-Бурак піднявся на небо. Зі Сходу до християн лунали постійні заклики вирушити в черговий хрестовий похід: «Нас мало порівняно з язичниками... У будинку, де є два чоловіки, нехай один швидше йде на війну». На вулицях і ярмаркових майданах жонглери співали так звані жести — пісні про діяння, у яких розповідали про славні діла й подвиги героїв минулого, про те, як відважно вони боронили свою країну і віддавали життя за віру... В одній із таких пісень, яку взято за основу старофранцузького епосу «Пісня про Роланда», розповідалося про смерть відважного рицаря Роланда в битві в Ронсевальській ущелині. Уперше нібито ця поема була виконана в 1106 р. на весіллі хороброго ватажка християн у хрестових походах Богемонда. Про автора поеми ми не знаємо нічого, крім імені — Турольд. Ким він був? Ченцем чи мирянином? А може, таким воїном, як Турпін, чи таким, як Олів’‎єр? Одне ми можемо сказати напевно: Турольд знав, що таке війна, був талановитою і надзвичайно освіченою особою.

«Пісня про Роланда» була записана наприкінці XII ст. і складається з трьох частин: 1. Зрада Ганелона: а) нарада короля Марсілія в Сарагосі; б) нарада Карла в Кордові; в) посольство Ганелона та його зрада; г) безвихідне становище ар’‎єргарду на чолі з Роландом. 2. Смерть Роланда. 3. Помста за Роланда. Спочатку поему виконували усно під акомпанемент музичних інструментів. Повний текст поеми складається з 290 строф (тирад), написаних десятискладовими рядками. Провідною темою поеми є зображення боротьби проти іноземців-іновірців за «красуню-Францію», за християнську віру й короля Карла.

У центрі поеми рицар Роланд. Він — ідеальний герой-богатир епосу: молодий, сильний, мужній, сміливий. Роланд — патріот, до останньої миті життя відданий своїй батьківщині, вірний васал і непохитний християнин. Водночас йому властиві й деякі вади, що теж характерно для героїчного епосу. Так, Роланд занадто запальний, упевнений у власних силах. Ще одним ідеальним героєм епосу є Карл. Але це не молодий гарячкуватий богатир, а сивочолий, досвідчений, мудрий керманич, ідеал державної мудрості. Отже, обидва образи ідеалізовані, але кожен по-своєму: Роланд — ідеал епічного богатиря, Карл — ідеал епічного владаря.

У поемі особливо яскраво оспівуються патріотизм і відданість християнству на тлі різкого й категоричного засудження зради державних і релігійних інтересів, феодального свавілля й анархізму, які втілені в образі та сюжетній лінії вітчима Роланда — франкського барона Ганелона.

«Пісня про Роланда» створювалася, коли описувані в ній події — похід Карла в Іспанію — призабулись і почали сприйматись інакше. Насправді у 778 р. один із мавританських володарів, мусульманин, запросив короля Карла як союзника в усобній війні. Щоб подолати Піренеї, війську Карла треба було пройти через володіння басків, до речі, християн. Вони не були в захопленні від присутності на своїй землі іноземних вояків, але пропустили-таки франків. В Іспанії Карл пробув не сім років, як про це написано в поемі, а декілька місяців. Загін маркграфа Бретані Хруотланда пограбував баскське місто. Коли військо франків поверталося назад, ар’‎єргард (загін прикриття), яким командував Хруотланд, знищили баски. Карл повернувся, проте знайшов тільки трупи франків.

Як бачимо, автор поеми використав для свого твору лише факт походу й загибелі ар’‎єргарду франків, решта — породження його фантазії. Такий несправжній, «неповний» історизм отримав назву квазіісторйзму. Може виникнути закономірне запитання: навіщо це було зроблено? Справа в чому, що будь-яка героїчна поема на історичну чи квазіісторичну тему створюється не для уславлення минулого, а для утвердження у свідомості сучасників певних ідеалів: треба бути сміливим, мужнім, набожним і вірним, як Роланд, мудрим і справедливим, як Карл, а зрада за будь-яких обставин залишається зрадою, противною Богові, і карається.

Минуло майже тисячоліття відтоді, як уперше прозвучала «Пісня про Роланда», але вона продовжує хвилювати читачів і нині...