Золота доба персько-таджицької лірики, її характерні особливості, видатні представники

Гафіз (1141-1203)

Гафіз (Хафіз, Гафез, Гафіз Ш(и/і) ризький; літературний псевдонім Мохаммеда Шамседдіна або Шамс ад-діна Мухаммада; бл. 1325, Шираз - †389 чи 1390) - перський і таджицький поет, народний співець.

Газель

Я по троянду в сад спустився на світанні.

Там соловей зайшовся в щебетанні.

Мій побратим гіркий, закоханий в троянда,

ронив, ридаючи, мелодії весняні.

Не стало вірності і дружби на землі,

немає жодного, хто б не тонув у злі.

Хто обдарований божественним талантом,

в скупого здирщика слугує при столі.

Немає в мудрого, де голову схилити,

йому судилися печалі та жалі.

Зате невігласи, що виросли в розкошах,

Щодня купаються у золоті й сріблі.

Рядки поетові, що душу освіжають.

як ранній вітерець у юному гіллі,

Ячменю пригоряй в скупих не заслужили,

хоч будь їх автором безсмертний Санаї.

Мені на вухо так сказала вчора мудрість:

Терші всі злигодні, великі і малі.

І завжди пам’ятай мої слова, Гафізе:

«як не впадеш у прах, то будеш на чолі».

Переклад Василя Мисика

Посилання на схожі матеріали: