Омар Хайям (бл. 1048 - після 1122) - «ЗІ СХОДУ СВІТЛО» - Середньовіччя

Підручник Зарубіжна література 8 клас - Є.В. Волощук - Генеза 2016

Омар Хайям (бл. 1048 - після 1122) - «ЗІ СХОДУ СВІТЛО» - Середньовіччя

Омар Хайям (бл. 1048 - після 1122)

Літературний багаж. Наведіть приклади творів західноєвропейських, російських і українських письменників, у яких використано східні мотиви та сюжети.

«Зі Сходу світло» - говорили в давнину. Сяйливою часточкою того «світла» є перська класична література, що постала на перетині своїх споконвічних витоків з новою (арабською) писемністю й новою (мусульманською) релігією. Окрасою її багатої спадщини є лірика. І серед тих, хто плекав її силою свого дару, був Омар Хайям.

Шлях цього митця на вершину світової слави тривав багато століть, часом губився в нетрях безвісті й повнився численними несподіванками. За життя Хайям був відомий передусім як учений. Його успіхи в галузі математики й астрономії вражають. За п’‎ятсот років до європейських математиків Хайям вивів формулу, що згодом отримала назву «біном Ньютона», а розроблений під його керівництвом сонячний календар і досі утримує першість за точністю. Нині здається майже неймовірним той факт, що середньовічний звіздар, здійснюючи свої розрахунки без надточних приладів, зробив відкриття, які на багато століть випередили розвиток світової науки. Тому неважко уявити, з яким захопленням сприймали наукові досягнення Хайяма його сучасники. Утім, на батьківщині він зажив слави не лише видатного вченого, а й сміливого філософа, унікального ерудита, людини, яка знається на лікуванні й ворожінні по зірках.

«Учений муж доби», «Доказ істини», «Цар філософів Сходу і Заходу» - аж ніяк не повний перелік почесних звань, якими нагородили Хайяма земляки. Примітно, однак, що не було в ньому звання, яке б відзначало літературні заслуги цієї багатогранної особистості.

Хайяма-поета співвітчизники знали значно менше, ніж Хайяма- вченого або Хайяма-мислителя. Давні історики, по суті, оминали мовчанням його творчість, обмежуючись побіжними зауваженнями. Захід дізнався про великого східного співця лише 1859 р., коли збірка його віршів вийшла друком в англійському перекладі Е. Фітцджеральда. Цей момент став запізнілим стартом світової літературної слави Хайяма.

Повне ім’‎я поета - Гійас ад-Дін Абу-ль-Фатх Омар ібн Ібрагім аль-Хайям. Він з’‎явився на світ у Нішапурі, на сході Ірану, ймовірно, у родині ремісника. Принаймні, на це вказує остання частина повного імені митця (араб. хайям - «той, хто шиє намети»). Навчаючись у медресе (вищому навчальному закладі мусульман), юнак здобув ґрунтовні знання з математики, фізики, астрономії, філософії, правознавства, історії, медицини, віршування. У двадцять п’‎ять років він написав «Трактат про докази проблем алгебри» і став відомим.

Відтак доля зробила майже казковий поворот: молодого вченого запросили до Ісфахана, де на нього чекала робота в найпотужнішій обсерваторії Середньовіччя разом з кращими астрономами того часу. Підтримували дослідження Малік-шах і головний візир Нізам-аль-Мулк, що забезпечувало науковцям необхідну свободу.

П. Косте. Площа Нагше-Джахан в Ісфахані. 1840 р.

П. Косте. Медресе Чахар-Баг в Ісфахані. 1840 р.

Переїзд до столиці став початком найяскравішого періоду життя Хайяма, який увінчався створенням знаменитого сонячного календаря й найвагоміших праць з математики та філософії. Однак після загибелі високих покровителів щаслива зірка Хайяма закотилася. Обсерваторію було закрито, і вчений, втративши колишній вплив, уповні відчув на собі силу заздрості недоброзичливців і ненависті релігійних фанатиків.

Слава блискучого математика поступилася місцем небезпечній славі крамольного філософа, підозрюваного у вільнодумстві й віровідступництві. Загроза переслідувань змусила Хайяма бути обережним, уникати публічних виступів. Останні роки він прожив усамітнено, викладав у медресе, спілкувався лише з найвідданішими учнями та друзями.

Свої знамениті вірші Хайям, найпевніше, складав протягом усього життя. Написані вони у формі чотиривіршів, так званих рубаї.

Літературознавча довідка

Рубаї - жанр східної поезії, закінчений за змістом і художньою формою чотиривірш.

Жанр рубаї був надзвичайно популярним у східній літературі, але саме Хайям надав йому художньо досконалої форми. Давні переписувачі довільно поєднували вірші майстра із чотиривіршами інших поетів. Тому сталася плутанина, унаслідок якої йому було приписано близько двох тисяч поезій. Проте лише за сотнею з них фахівці твердо визнали авторство Хайяма.

Виокремити хайямівські твори з-поміж інших ученим допоміг особливий стиль автора. Для рубаї Хайяма характерне неповторне поєднання сили почуттів зі сміливістю думки, масштабності порушених філософських проблем з вигостреною, мов лезо, афористичністю поетичної мови. За приклад можна взяти знаменитий чотиривірш, у якому поет говорить про цінність людяності:

Недоброзичливість ніколи не могла

Узяти верх: до злих вертались їх діла.

Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш:

Ти благ не діждешся, я не побачу зла!1

Та чи не найістотнішим «показником» приналежності тих чи тих рубаї Хайямові є їхня тематично-змістова відповідність світовідчуттю поета - своєрідному, неоднозначному, чутливому до парадоксів життя.

На позір це світовідчуття забарвлене радісним настроєм:

Хай кожна мить, що в вічність промайне,

Тебе вщасливлює, бо головне,

Що нам дається тут, - життя: пильнуй же!

Як ти захочеш, так воно й мине.

Побіжно читаючи подібні вірші, можна уявити поета таким собі життєрадісним «веселуном», який оспівує вино, кохання й молодість. Та варто лише замислитися, і Хайям постає перед нами глибоким філософом. У чому сенс життя? Що таке смерть? Чому Господь створив людину смертною, а світ - недосконалим? Чому в суспільстві панують несправедливі закони? Що потрібно людині, щоб почуватися щасливою? На що здатен її розум? У чому полягає мудрість? Власне, такі запитання і є потужним підмурівком художнього світу східного митця.

1Тут і далі вірші Хайяма подано в перекладі В. Мисика.

Прагнучи осягнути найважливіші явища буття, Хайям не завжди знаходить відповіді. Так, розмірковуючи про істинні життєві цінності, він упевнено радить учитися відокремлювати справжні коштовності від дешевих підробок. Однак коли йдеться про таємниці світобудови, поет з гіркотою визнає, що людський розум не здатен розгадати її головних загадок. Говорячи про себе, «найученіший муж століття» іронізує:

Хоч землю я пройшов і в мандрах натомився,

Але від того світ на краще не змінився.

Я радий і тому, що на шляху важкому,

Не знавши радості, я дуже й не журився.

Іронічні зауваження Хайяма, так само, як і його пристрасні запитання та заклики насолоджуватися швидкоплинним життям, пройняті духом протесту. Поет не міг прийняти незбагненності законів Усесвіту, які прирікають людину на страждання і смерть. Він вірив, що людина - вершинне творіння Бога, а тому гідна щасливої долі. У одному зі своїх рубаї Хайям проголошує:

Хіба у Всесвіті найкращий твір - не ми?

В очах у розуму зіниця й зір - не ми?

Це коло Всесвіту скидається на перстень,

А камінь, що горить ясніш од зір, - це ми.

Коментар архіваріуса

Напевне, не всі шанувальники творчості Хайяма знають про те, що в його віршах приховано алегоричний зміст. І розкрити його не так уже й легко, адже для цього треба добре орієнтуватися в культурних традиціях середньовічного Сходу.

Так, помітний вплив на арабський світ справило релігійно-містичне вчення суфізм. Його послідовники, суфії, стверджували, що Бог є в усьому, але відчути його присутність людина може тільки в стані особливого містичного піднесення. Щоб увійти в такий стан, треба відкинути буденність, відмовитися від звичного мислення.

Цілком можливо, що Хайям був прихильником суфійських ідей. Та в кожному разі культ вина і кохання, які змінюють людську свідомість, протиставлено в його поезії неспроможності розуму:

Хвилину радості в турботах не губи,

На порох не стирай під жорнами журби!

Немає жодного, хто б угадав майбутнє.

Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби!

Імовірно також, що у віршах перського поета відбилася й алегорична мова, якою користувалися суфії. Цією мовою вино означало стан містичного натхнення і вищого щастя; чаша - міру людського життя,

а чашник, який відмірює її, - Бога. Суфії уявляли Творця також в образі гончаря, що виготовляє глеки або чаші.

Ти з глини сам зліпив мене, о Боже!

Ти ковдру тчеш мені і стелиш ложе.

Ніхто у голову мені, крім тебе,

Ані добра, ні зла вписать не може!

Таких образів доволі багато в ліриці Хайяма, причому нерідко їх алегоричні значення виводяться на поверхню. Наприклад, у деяких рубаї поет відкрито проводить паралелі між людиною і глеком (або чашею), між вином і вищою насолодою, між Творцем і гончарем.

Перевірте себе

1. Чим Хайям уславився за життя? Назвіть найзначніші його досягнення.

2. Як склалася доля поета?

3. Хто відкрив світові творчість Хайяма? Чому рубаї перського поета зажили великої слави?

4. Які теми Хайям висвітлював у своїй творчості? Розкрийте зв’‎язок між ними та світовідчуттям поета.

5. Дайте визначення жанру рубаї. Назвіть характерні ознаки віршів Хайяма.

Перед читанням. Читаючи переклади рубаї Хайяма, знайдіть афористичні вислови.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.