Я мить чудову пам'ятаю... - ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) - ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Я мить чудову пам’‎ятаю,

Коли з’‎явилась вперше ти,

Немов святе видіння раю,

Взірець краси і чистоти.

І я, в полоні безнадії,

Всякчас тебе благословляв,

Я чув твій голос і у мрії

Твій образ милий уявляв.

Але бентежний строк наріжний

Розвіяв цвіт надій і мрій,

І я забув твій профіль ніжний,

Забув небесний голос твій!

У нетрях, в темряві заслання

Тяглися дні, спинялась кров...

І в серці, знов — благословення,

Й ізнов кипить гаряча кров,

І знов, є Бог, і є натхнення

Й життя, і сльози, і любов!...

Переклад з російської Юрія Отрошенка